Мені подобаються списки справ. Але дозвольте мені уточнити. Мені подобається викреслювати пункти з мого списку. Є щось особливе у тому, щоб написати все, що мені потрібно зробити, а потім один за одним галочкою відмічати кожний виконаний пункт. Це змушує мене відчувати, що я чогось досягла, коли, здавалося б нескінченний список справ починає скорочуватися.
На роботі я живу за списком справ. Я складаю списки справ вдома. І часом списки допомагають мені не збитися зі шляху, коли справа доходить до щоденного життя за євангелією. Помолитися. Галочка. Прочитати Писання. Галочка. Піти до церкви. Галочка.
Я ніколи не думала про життя за списками справ як про щось погане, поки сестра з мого приходу не допомогла мені зрозуміти різницю між тим, коли ми робимо щось, бо це є в списку справ, і тим, коли ми робимо щось, бо ми дійсно навернені до віри.
Її сім’я нещодавно була запечатана в храмі. Вони з чоловіком прожили більшу частину свого шлюбу поза Церквою. У своїй розповіді вона поділилася тим, як в роки неактивності були часи, коли вони робили щось тільки тому, що це було в «церковному списку справ». Коли в неї з’явилася дитина, вона подбала про те, щоб вона отримала благословення. Через кілька років, коли вона народила близнюків, вона подумала: «Прийшов час викреслити благословення дітей з цього списку справ знову». Але на цей раз втрутився єпископ. Він запропонував її чоловікові працювати над тим, щоб отримати священство, для того, щоб він сам міг благословити своїх близнюків. Він прийняв виклик. Вона подумала: «Ще одна справа з «церковного списку». Отримати владу священства. Галочка. Здійснити обряд наречення і благословення дітей. Дві галочки. Благословити і рознести причастя. Галочка. Галочка. Коли вони почали відзначати галочкою все більше і більше пунктів з «церковного списку справ», вона помітила, що їхнє життя стало змінюватися. Вони стали молитися всією сім’єю. Вони стали молитися індивідуально. Вони стали ходити до церкви щотижня. У міру того, як змінювалися їхні звички, змінювалися й їхні серця. Вони захотіли жити саме заради благословень Євангелія, а не просто заради позначення галочками пунктів зі списку справ. Тому, коли прийшов час підготуватися, щоб увійти до храму, вони зробили це від щирого серця, не тому, що це потрібно було відзначити в списку, а тому, що благословення храму були тим, чого вони щиро бажали для своєї сім’ї. Вони перейшли від життя за списком, до життя з безперервним процесом навернення.
Її історія змусила мене замислитися про себе. Я зростала в Церкві. Я завжди була активною. Я завжди намагалася робити те, чого від мене очікували. Але чому я це робила? Я не могла перестати думати про те, наскільки я винна в тому, що жила за «церковним списком справ».
Я натрапила на цитату від президента Дітера Ф. Ухтдорфа, в якій говорилося: «У Церкві (і тим більше в житті) мало просто ставити галочки в списку доручених справ… Було б розумним дивитися… на Писання не як на контрольні списки або на детальні сценарії, а скоріше як на можливість підготувати наші уми і серця до отримання Божественного натхнення».
Можливість. Я ніколи не думала про вивчення Писань в такому ключі. Справа не в тому, щоб внести цей вірш або розділ до списку справ на день (при тому, що це було б добре) задля того, щоб сказати, що я це зробила; а в тому, що я читаю заради можливості отримати відповіді. Справа в тому, що я читаю заради можливості отримати натхнення. Справа в тому, що я повинна читати заради можливості оновити віру, а це більше, ніж просто слова на сторінці. Це Слова Бога. І якщо я читатиму зі справжньою вірою, я зможу бути впевненою, що Бог буде говорити до мого серця і мого розуму, коли я читаю, коли молюся, коли йду до церкви, коли сплачую десятину.
«Деякі люди вважають, що активність у Церкві – це найвища мета. Це небезпечна точка зору. Можна бути активним у Церкві й менш активним у євангелії».
Мені подобається, як старійшина Дональд Л. Холлстром з Президентства Сімдесятників пояснив це у своєму виступі на Генеральній конференції кілька років тому. Він говорив про різницю між Церквою і євангелією.
«Деякі люди вважають, що активність у Церкві – це найвища мета. Це небезпечна точка зору, – сказав він. – Можна бути активним у Церкві і менш активним у євангелії».
Чому так? Я вважаю, що це має відношення до життя за списком справ, на противагу життю як постійному процесу навернення. Наша активність в Церкві є зовнішнім проявом наших духовних бажань. Це те, що ми відзначаємо галочкою в нашому списку. Але євангелія – це план, який є у Бога для нас. Він включає в себе речі, що мають вічне значення, і часто їх важко виміряти. Для цього потрібні такі питання, як «Яка у нас насправді віра? Наскільки щиро ми каємося? Яке значення мають таїнства у нашому житті? Наскільки ми зосереджені на наших завітах?»
Старійшина Холлстром підкреслив, що ми потребуємо і євангелії і Церкви. Фактично, ми стаємо наверненими до Його євангелії за допомогою Церкви. Саме тому сім’я моєї подруги зазнала зміни серця, коли вони почали повертатися до церкви. Саме тому і ви, і я можемо зазнати зміну серця, навіть якщо ми вже щонеділі ходимо до церкви. Ось чому я знаходжу щось нове для блогу після того, як Дух торкається мене під час уроку або під час виступу на причасних зборах.
Пункти в наших духовних списках ніколи не будуть викреслені з нього, бо ми будемо працювати над ними все своє життя. Тільки завдяки Спокуті Ісуса Христа ми дійсно можемо зробити те, що має вічне значення.
Якщо ми дійсно стаємо тими, ким Бог хоче, щоб ми були, ми визнаємо, що процес навернення ніколи не закінчується. Ми постійно затикаємося з чимось новим. Ми постійно змінюємося. І тому нам завжди потрібні можливості для божественного натхнення і втручання. Пункти в наших духовних списках ніколи не будуть викреслені з нього, бо ми будемо працювати над ними все своє життя. Тільки завдяки Спокуті Ісуса Христа ми дійсно можемо зробити те, що має вічне значення.
Мені подобаються списки справ. Але коли справа доходить до життя за євангелією, настає час відмовитися від цього мого церковного списку справ. Життя – це щось більше, ніж список справ. Якщо наше життя є процесом постійного навернення, ми досягаємо чогось більшого. Ми зосереджені на тому, щоб робити те, що правильно з правильної причини. Ми не турбуємося про те, що робити, і чого не робити. Ми зосереджені на євангелії Ісуса Христа – люблячи Бога і люблячи ближніх.
«А тепер слухайте, я питаю вас, мої браття по церкві, хіба ви не народжені духовно від Бога? Хіба ви не отримали образ Його у виразі вашого обличчя? Хіба ви не відчули могутню зміну у ваших серцях?» (Алма 5:14).
Зміна. Це те, на що ми можемо розраховувати. І в даному контексті, яким же благословенням це може стати!
Ця стаття була написана англійською мовою Іринною Даніельсон та опублікована на сайті lds.org. Переклад Тамари Мартиненко.
Позаштатний працівник
Latest posts by Позаштатний працівник (see all)
- Чи існують сучасні пророки, як у Біблії? - 25 Березня, 2024
- Що таке храми членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і що ми там робимо? - 29 Лютого, 2024
- 13 Уложень віри: у що вірять члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і чому - 20 Лютого, 2024