Я пригадую, як 15-річною дівчиною я сиділа в класі Недільної школи. Вчитель щойно роздав листки паперу з питанням: «Де ви бачите себе через 15 років?» Легко. Це був мій список:
- Успішно закінчу коледж.
- У шлюбі з чоловіком моєї мрії.
- Матір 4-5 дітей, кожні 2 роки народжуватиму 1 дитину.
- Буду жити в своєму прекрасному будинку, побудованому за нашим власним проектом.
- Розпочну успішний бізнес на дому (тільки коли діти сплять).
- Буду читати Писання щоранку, відразу після тренування о 5:00 ранку (підготовка до триатлону та марафонів), ще до того, як прокинуться діти.
- Ми будемо всією сім’єю вивчати Писання та молитися кожен день.
- Я буду готувати здорову їжу щовечора і ділитися зайвим з моїми сусідами або з тими, хто її потребує.
- Я нарешті перестану їсти цукор і вуглеводи одночасно і стану стрункою.
Я відкинулася на спинку стільця, повністю задоволена довгим списком, який я щойно склала. Я глибоко зітхнула, мріючи про те, як це буде – відчувати, отримувати і робити те, чого ти прагнеш від життя – від життя, яке в той момент здавалося сповненим достатку і щастя.
Хіба могла я здогадуватись, що того дня у Недальній школі я купилася на один з найбільших обманів – досконалий обман сатани.
Більш за все на світі мені хотілося відчувати себе і бути самодостатньою. Я хотіла бути схожою на свого Спасителя; Я хотіла жити успішним життям і бути хорошою християнкою, студенткою, сестрою, дочкою і другом.
Проте, в молодому віці моє мислення було перекручене, і моя реальність була спотворена. Бачите, я була перфекціоністкою, я прагнула мати досконале життя, я хотіла потрапити в місце, якого не існує, але яке існувало в моїй уяві, і куди, як я вважала, я зможу потрапити, якщо буду достатньо довго і важко працювати. Але незважаючи на те, як сильно я намагалася, скільки всього я робила, намагаючись жити у відповідності до свого досконалого християнського списку – молитися, читати Писання і мати віру – я не відчувала себе щасливою. Я постійно перебувала у стані стресу. Я відчувала провину через те, що у мене не було достатньо часу для того, щоб робити те, що я маю робити, через те, що я не відповідаю власним очікуванням. Я не відчувала спокою. Насправді, я відчувала себе повною невдахою.
Євангелія Ісуса Христа мала приносити надію і спокій в моє життя. Тож чому цього не відбувалося?
У своїх зусиллях бути схожою на Христа, я жила за цим математичним рівнянням:
Якщо я буду більш терплячою, більш готовою прощати, більш люблячою, більш милосердною, буду більше молитися (і список можна продовжувати і продовжувати), тоді я зможу бути подібною до Христа. Мета – бути подібною до Христа. Звучить чудово, чи не так? Зовсім ні. Це досконалий обман. Це рівняння походить від сатани, який хоче ввести нас в оману стосовно того, як треба жити.
Я усвідомила це в один з найпохмуріших моментів, коли моє життя у буквальному сенсі розвалювалось на шматки. Мій чоловік втратив роботу, у мене діагностували кілька хронічних захворювань, і через ці хвороби у нас більше не могло бути дітей. Мені довелося залишити бізнес, в який я чотири роки вкладала всю свою душу, і на довершення всього, я опинилася у лещатах тривоги і депресії, що знесилювали мене. Ідеальне життя, яке я з усіх сил намагалася створити, у буквальному сенсі розвалювалося на шматки прямо на моїх очах.
Тієї людини, якою я колись була, більше не існувало. В коледжі я займалась спортом, а зараз навіть не могла подолати відстань довжиною в один квартал. Я була плідним графічним дизайнером і власницею бізнесу, але зараз не могла знайти натхнення хоч на якусь творчість.
Пам’ятаю, як одного разу у неділю я ледве допленталась до церкви; почали співати вступний гімн, і тут мене ніби прорвало. По обличчю текли сльози. Я не могла зупинитися. Я не могла дихати. Душевний біль був нестерпним. Я одразу піднялася і вибігла до своєї машини, закрилася всередині і розридалася. Я була не в силах впоратися з тривогою і відчуттям власної нікчемності.
Сльози не припинялися. Я була нещасною, розбитою і розчавленою.
Хто я тоді, якщо я не та, ким себе вважала? Чого я варта, якщо день за днем я лише сиджу у ліжку? Яка з мене дружина, мати і жінка, якщо моє тіло не дозволяє мені виконувати обов’язки дружини, матері і жінки?
У мене було свідчення про реальність Спокути мого Спасителя. Я вірила в Його чудеса, вірила Йому, коли Він сказав, що все можливо для віруючого. Але в такому жалюгідному стані я не була впевнена, як застосовувати Його силу.
Мені були потрібні відповіді. І зараз, в найтяжчий момент мого життя, у мене було лише два варіанти. Я могла залишитися в стані душевних страждань, в якому вже перебувала, або могла випробувати обіцяння Бога.
Я так і вчинила. Я благала Бога так, як ніколи раніше. Я почала шукати, відкривати Писання не з метою поставити чергову галочку в своєму списку християнки, а щоб знайти відповіді, знайти надію, і знайти мого Спасителя.
Протягом наступних місяців я занурилася в слова Христа. Я вивчала Його життя. Я читала Новий Заповіт. Я дивилася прекрасні Біблійні відеосюжети про Його життя і читала виступи провідників моєї Церкви, які – я вірила – знали Христа, і знали, як застосовувати Його силу у своєму житті.
Спочатку було нелегко, але чим більше я читала, тим сильніше мені хотілося читати. І в процесі цього Христос у буквальному сенсі став реальним в моєму житті. Історії, які я читала в дитинстві, почали ставати реальними. Вони більше не були небаченими, незбагненними чудесами, але стали реальними уроками, які сьогодні мають в моєму житті особливе значення.
Коли треба було нагодувати п’ять тисяч людей і єдиною доступною їжею були лише п’ять хлібів і дві риби, Господь не сказав, що цього замало. Він не відвів погляду і не засудив. Ні! Він узяв те, що у них було, і Своєю силою зробив так, щоб цього вистачило для насичення тисяч.
Коли гостям на весіллі захотілося вина, а вина не було, Христос не став засуджувати або питати, хто так погано підготувався до свята. Він звелів наповнити кам’яні кухлі тим, що у них було, тобто водою, а потім – довіритися Йому. І Він перетворив воду на вино, і не на просте, а на найкраще вино, якого їм вистачило на всю ніч.
Він зробив так, щоб те, чого не вистачало, не просто було достатньо, а більше, ніж достатньо.
Вивчаючи життя Ісуса, я усвідомила, що протягом усього Його служіння постійно звучала така тема: як взяти найслабше з того, що є на цій землі, і за допомогою Своєї сили перетворити це в щось чудове.
Христос ніколи не просив нас віддати більше того, що у нас є. Навпаки, Він просить, молить і закликає нас вчитися у Нього, приходити до Нього, довіряти Йому і дозволити Йому зробити нас кращими, ніж ми є.
І це повертає нас до одного з найсерйозніших обманів сатани – досконалого обману.
Хіба Христос не говорив: «Отож, будьте досконалі, навіть як Я!» Так, говорив. Однак Він ніколи не говорив, що досконалими потрібно бути сьогодні, завтра або навіть просто в цьому житті, і звісно ж, Він ніколи не говорив, що нам потрібно стати досконалими самотужки, без Христа.
Розумієте, досконалий обман сатани бере одну просту істину: «Будьте досконалі, навіть як Я» – і ускладнює її так, щоб переконати нас, що нам потрібно все життя намагатися стати рівнею Христу.
Рівняння сатани:
Сатана говорить, що ми маємо бути «більше», робити «більше», мати «більше». Але чи можемо ми своїми силами додати щось, щоб «дорівнювати» Христу? Ні!
І тут сатана використовує більш хитрий прийом. Як тільки він захопить нас рівнянням «Я плюс ‘щось’ дорівнює Подібне до Христа», він повністю стирає Христа з отриманого рівняння. Він змушує нас повірити в це і прагнути до таких рівнянь:
І перш ніж ви це зрозумієте, і часто ви навіть не встигнете усвідомити, як ці альтернативні рівняння вичавлять з вас всі соки і викреслять Спасителя з вашого життя.
Досконалий обман змусив мене повірити, ніби я сама можу себе змінити. Що якщо я буду працювати трохи старанніше, робити трохи більше, бути трохи більш дисциплінованою, робити більше, бути «більше», тоді, нарешті, я досягну мети. Що якщо я буду більш старанною, я стану краще.
Але це не так! Це обман!
Ніде в Писаннях Христос не говорить, ніби наших зусиль недостатньо. Він ніде не говорить: «Якщо не будеш дуже старанно працювати, твоїх намагань буде замало».
Зовсім ні, Його істина і Його заклик звучать так: «Прийдіть до Мене, бо Моєї благодаті достатньо для всіх».
Я зрозуміла, що істина Христа, швидше за все, схожа на таке рівняння:
Коли ми ставимо Христа на належне Йому місце, коли ми приходимо до Нього і краще пізнаємо Його, разом з Ним для нас немає нічого недосяжного. З Христом ми можемо бути добрішими. З Христом ми можемо відчувати себе коханими. Завдяки Христу у нас завжди є Друг. Завдяки Христу ми будемо щасливі.
Бо з Христом нас «досить». Ми сильні. Нас «більше».
Моє життя із прагненням до досконалості полягало не в тому, якою мене міг зробити Христос; воно було спрямоване на те, якою – мені здавалося – я маю бути, щоб бути самодостатньою. Воно було спрямоване на те, щоб залишатися вічно зайнятою проставленням галочок у списках. У ньому не було місця для помилки, для недосконалості, було недостатньо часу, недостатньо таланту і зовсім не було благодаті.
Бог допустив крах мого життя не тому, що не любив мене. Він дозволив моєму життю обрушитися тому, що хотів повернути мене. Він хотів навчати мене. Він хотів змінити мене.
П’ятнадцять років тому я склала список про те, яким, на мою думку, мало бути моє життя. П’ятнадцять років по тому моє життя нічим не нагадувало пункти цього списку. Я все ще відчуваю себе розбитою. У мене не зникли проблеми зі здоров’ям. І іноді життя здається мені хаосом.
Але тепер, замість того щоб прагнути досконалості, я прагну до Ісуса. І раніше я ніколи не була такою щасливою.
Ця стаття написана Тіффані Уебстер і опублікована англійською мовою на www.lds.org. Переклад Людмили Шепелєвої.
Mila
Latest posts by Mila (see all)
- СТАРІЙШИНА УХТДОРФ СКАЗАВ УКРАЇНСЬКИМ БІЖЕНЦЯМ У ПОЛЬЩІ, ЩО БОГ З НИМИ - 29 Квітня, 2022
- 9 СПОСОБІВ ПРИНЕСТИ БІЛЬШЕ МИРУ У ВАШ ДІМ В ЦЕ РІЗДВО - 24 Грудня, 2021
- КОНСУЛЬТАТНТ-СВЯТИЙ ОСТАННІХ ДНІВ: ЧОМУ НАМ ТАК ВАЖКО ПРИЙНЯТИ ДОПОМОГУ? - 28 Березня, 2020