Нещодавні наукові дослідження щастя підтримують і підтверджують Божий план щастя. Прочитайте цю статтю, щоб дізнатися про три ключові складові щастя, і яке вони мають відношення до Євангелії.
Протягом останнього десятиліття прогрес у всіх напрямках наукових досліджень був вельми видатним. З розвитком приладів нейровізуалізації вчені змогли визначити, які частини мозку контролюють певні емоції або реакції. Очевидно, “центр щастя” знаходиться в правій передній частині головного мозку. Ці знання, в поєднанні з дослідженнями, які проводились протягом тривалого часу, дозволили дослідникам отримати досить чітке уявлення про те, що не впливає на щастя, і надали розуміння того, що саме його спричиняє. Отримані дані підтверджують те, що ми і так інтуїтивно відчуваємо. Я знаю, що це може збентежити деяких вчених, але ці висновки неначе були взяті безпосередньо зі слів Бога і Його Євангельського плану.
Дослідження свідчать про те, що щастя не в грошах, хоча більшість людей припускає, що це в значній мірі саме так. Але здається, що після того, як ми отримуємо достатньо грошей, щоб задовольняти свої основні потреби, це не робить нас щасливими; це тільки змушує нас вважати, що більше грошей зробить нас щасливішими. Щастя не знайти в гонитві за надмірними задоволеннями або навіть в досягненні слави. Невпинне прагнення до розваг або зловживання певними речовинами, здається тільки призводить до більшого нещастя, а не зменшує його. Варто пам’ятати слова Алми: “злочестивість ніколи не була щастям” (Алма 41:10). Популярність, окрім випадків, коли вона стає наслідком важливої діяльності та гідних цілей, дійсно є просто порожнім звуком.
Після ретельного вивчення всіх цих досліджень, я прийшла до висновку, що існують три компоненти, які сприяють щастю:
1. Контроль
Елемент, який займає перше місце на діаграмі щастя, це – певний контроль над своїм життям. Здається, що це закладено в нас. Причина цього стає очевидною, коли ми розуміємо, що ця можливість контролювати свою поведінку і, таким чином, певною мірою контролювати результати наших дій – є ключем до тієї свободи вибору, за яку ми боролися на Небесах. Ті, хто почуваються нездатними робити вибір та діяти, почуваються зневіреними, тобто знаходяться у стані, який є протилежним щастю.
Дослідження показують, що діти у віці шести місяців здаються більш щасливими, частіше посміхаються і менше плачуть, коли вони мають деякий контроль над оточуючим їх середовищем. Для цього за одиницю виміру була взята їхня активність, яка дозволяла цим немовлятам завдяки своїм рухам виводити зображення на екран. Діти швидко запам’ятовували, які саме рухи призводили до появи зображень, і їхня радість була очевидна, і саме таким чином результат було зафіксовано. Коли вони були позбавлені можливості контролювати своє навколишнє середовище, вони були найбільш нещасливі. Навіть коли хтось інший показував їм ці зображення на екрані, немовлята не були задоволені. Після того, як вони одного разу відчули цей контроль, вони проявляли незадоволення, коли знов були позбавлені його.
Тісна співпраця з ідеєю контролю є концепцію розширення прав і можливостей: це дозвіл, який ми отримуємо від інших або від самих себе, діяти у напрямках, які для нас здаються найбільш позитивними та корисними. Головним для тих, хто назвали себе щасливими, було почуття оптимізму і віри в себе. Без впевненості в собі, тобто без особистого переконання, що ви можете зробити щось краще або, що все буде добре, зароджується депресія. Ця впевненість, ця віра в себе та в свою здатність щось робити або діяти, є навіть більш важливою, ніж наявність конкретних навичок, саме завдяки розширенню можливостей, яку така віра приносить з собою. Коли нам подобається наше життя, тоді, здається, ми можемо скористатися своїми прихованими ресурсами і здібностями.
Стіни в офісі мого батька були вкриті різними цитатами з життєстверджуючими принципами. Коли я була маленькою дівчинкою, я полюбляла, сидячи на своєму особливому стільці, запам’ятовувати і розмірковувати по-дитячому про те, що саме означали ті “вирази”. Один з моїх улюблених виразів був: “Віра у те, що ти щось зможеш – найкращій засіб бути здатним це зробити.” Я знову і знову прохала його пояснити мені значення цієї цитати. Він турботливо говорив зі мною, наводячи приклади того, як я могла скористатися своїми внутрішніми ресурсами, якби я просто вірила, що вони у мене є. Якби я вірила, що зможу зробити щось, і діяла б так, наче я дійсно зможу це зробити, я б розвинула навички, необхідні для того, щоб зробити саме те, що я хотіла. Мій перший досвід в випробуванні цієї теорії стався, коли я ще була молодою дівчиною і супроводжувала свого батька під час різних публічних зустрічей. Я мала знати, як вітати людей і що при цьому говорити. До мене ставилися як до рівної, і від мене очікували, що я буду поводитись як гідна супутниця.
Хоча я мала сором’язливий і дуже стриманий характер, через деякий час я була в змозі виходити з ним у світ, зустрічатися з людьми, брати участь у бесідах, забувати про свої власні недоліки і проявляти інтерес до тих, з ким ми зустрічались. Декілька років потому я помітила, що я не просто могла це робити, але що я також отримувала задоволення від цього досвіду. Хоча у мене досі дуже стриманий характер, я отримала здатність брати участь в публічному житті завдяки своїй вірі. Саме це й означає розширення можливостей. І найчастіше сама людина, а не її життя, заперечує свої власні здібності і, отже, обмежує своє щастя.
2. Стосунки
Найщасливішими людьми в цих дослідженнях були ті, хто мав віру у силу, вищу за їхню. Просліджувалась явне співвідношення між вірою в Бога і вираженим особистим щастям. Люди, які ясно вбачали в такій вірі причину свого існування, та які будували свої дії на принципах, пов’язаних з таким переконанням, досягали найвищого щастя. Ці люди були в змозі зрозуміти джерело їхнього щастя і дивитися в майбутнє з надією навіть в найважчі часи. А оскільки це так, ми, як люди, які в повній мірі прийняли Євангелію, які довіряють їй та практикують її принципи, знаходимось вже на кілька щаблів вище на сходах щастя, бо радість і праведність нерозривно пов’язані.
Старійшина Ніл А. Максвелл радить: “Одна рідко згадувана причина виконувати заповіді полягає в тому, що, якщо ми це робимо, ми стаємо дійсно більш задоволені собою. В іншому випадку, якщо ми незадоволені собою, з’являється похмура тенденція поширювати наші страждання або, щонайменш, дозволяти їм затьмарювати наше життя і навіть знебарвлювати життя інших людей, які мають терпіти нас.”
Разом з особистими відносинами з Богом, близькі стосунки між людьми були абсолютним провісником щастя, а відсутність близьких відносин – провісником нещастя. Як у людей, у нас у всіх є сильна потреба любити когось; любити тих, чиє щастя і смуток ми поділяємо, і хто поділяє наші; тих, до кого ми можемо доторкнутися, пригорнути, на кого можемо сподіватися й заради кого можемо працювати. Крім цього існує необхідність мати тісні дружні стосунки, брати участь у спільних проектах і спільній діяльності. Ті, хто знає, але не розуміє, просто каже: “Людина є суспільною твариною.” Ті, хто це розуміє, знає, що рівень наших потреб настільки глибокий та бере свій початок від джерела настільки божественного, що звести його до простого спілкування означає принизити свою власну природу.
3. Випробування
І, нарешті, дослідники виявили, що бездіяльність є абсолютним провісником нещастя. Наше щоденне життя має бути спрямоване на складну, змістовну діяльність. Праця і благословення, які її супроводжують, є подарунком від Бога. Без такої діяльності, незалежно від віку, депресія стає постійним супутником. Завдяки цілеспрямованій діяльності люди різного віку, від наймолодших до найстаріших, мали приблизно однаковий рівень щастя. Правильна діяльність забезпечує людину випробуваннями, надією на досягнення результату і відчуттям того, що вона потрібна.
Можливо ви знайомі з життям великого винахідника Томаса Алва Едісона, який працював, рідко відпочиваючи, протягом більшої частини свого життя. У перші роки роботи його експерименти не мали успіху, і кошти для існування були мізерними. Він майже не помічав цього, бо був повністю поглинений складними завданнями й гонитвою за своєю мрією. Його дружина вірила в нього і робила все можливе, щоб виконувати свою частину роботи у “винограднику”, хоча й “плоди” були мізерними. У наступні роки, коли успіх було досягнуто, його дружина з радістю подарувала йому два тижні відпустки, щоб вирушити у будь-який куточок світу на його вибір. Він подякував їй за такий прекрасний подарунок, за те, що вона дозволила йому провести два спокійні тижні в своїй лабораторії!
Робота не завжди означає шалену активність. Іноді найважливіша робота, яку ви можете робити – це гойдати дитину, допомагати в пошуку чотирилистої конюшини, спостерігати, як дитина хизується своїм довершеним катанням на роликах, тримати руку друга або коханої людини, або спостерігати красу хмар відкритого всім вітрам неба.
Робота може також стати для нас віддушиною від очищаючих випробувань життя. Беверлі Сіллс, велика оперна співачка, яка пізніше стала директором нью-йоркської опери Метрополітен, говорила про терапевтичну природу свого співу. Вона зазначила, що протягом трьох годин у неї не було ніяких проблем, тому що вона знала, чим це все закінчиться. У той час, як я декілька разів працювала з пані Сіллс, я дізналася, які неприємності вона мала на увазі. Ця гламурна і талановита жінка, обдарована одним з найславетніших голосів двадцятого століття, прагнула мати дітей. Вона з нетерпінням чекала, коли зможе заспівати для них колискові і розділити з ними радості і красу свого світу опери. Однак, одна дитина народилася глухою, а інша дорогоцінна дитина із значними відхиленнями у розвитку. Дуже часто життя сповнене такими парадоксами. Я знаю жінок, які знаходять такий самий терапевтичний ефект в приготуванні їжі, декоруванні, читанні або письмі. Одну з моїх подруг після 15-годинного робочого дня часто можна знайти працюючою при штучному освітленні в її дивовижному саду. У мене є 90-річна сестра, чиї руки ніколи не відпочивають. Вона знаходить відраду в своєму величному творчому в’язанні виробів спицями та гачком, які вона дарує нужденним, бездомним й новонародженим.
Наше власне відчуття свого вищого “я” пов’язане з принципом діяльності. Наша поведінка має бути в гармонії з нашим власним моральним кодексом, в гармонії з тим, ким, як ми віримо, ми насправді є по своїй сутності. Щастя найчастіше приходить, коли дух і тіло знаходяться у гармонії. “Бо людина є дух. Елементи є вічними, а дух і елемент, нерозривно з’єднані, отримують повноту радості.”(У і З 93:33).
Живучі на цій планеті в якості вічних духів, втілених в смертних тілах, і володіючи розумінням Євангелії, ми маємо всі підстави відчувати абсолютне щастя.
Ця стаття була написана Beverly Campbell і була опублікована на ldsliving.com під назвою “The 3 Keys to Happiness: Science Supports What Church Leaders Have Said All Along”
[Українська] ©2016 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih ©2016 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.
Alyona Smith
Latest posts by Alyona Smith (see all)
- ЕММА СМІТ: 10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ З ЖИТТЯ - 10 Липня, 2018
- Як запросити Святого Духа в наші сім’ї та наше життя? - 6 Листопада, 2017
- М. Рассел Баллард дав пораду молодим дорослим - 11 Вересня, 2017