сором

Як у членів Церкви Святих останніх днів у нас є великі надії і високі ідеали. Лідери не соромляться навчати про дуже особливий ідеал сімейного союзу, моральну чистоту до шлюбу та побудову нашого життя за зразком життя Спасителя усіма можливими способами. Немає нічого поганого у тому, щоб навчати ідеалам, і можна було б стверджувати, що в цьому й полягає робота релігійних установ. Проте, в реальному житті намагання відповідати ідеалам часто приводить членів церкви до того, що вони ніколи не відчувають себе “достатньо хорошими”, тому що вони не досягли ідеально праведного мормонського життя. Хронічне почуття “невідповідності” через те, що ваше життя не схоже на обкладинку журналу Ліагона, ваша дитина пішла з церкви, ваш чоловік не виконує церковне покликання, у вас труднощі зі словом мудрості, вам важко простити когось, ви не вправний годувальник сім’ї, або ви не уважний батько або мати, може зруйнувати наше почуття власної гідності.

Що таке сором?

Сором – це загальнолюдська емоція, яку дослідник Брене Браун, доктор філософії, визначив як “дуже хворобливе почуття або досвід, які змушують вірити у те, що ми недосконалі і, отже, негідні любові і співпричетності – щось, що ми пережили, зробили, або були не в змозі зробити, робить нас недостойними духовного зв’язку”. Сором змушує нас ховатися від інших, засуджувати себе і поводитися більш замкнено.

Основні причини сорому

Релігійні установи не єдині місця, де ми пізнаємо ідеали. Нас засипають посланнями про те, якими ми “повинні” бути: як повинні виглядати та діяти ідеальні жінки і чоловіки, як повинен виглядати ідеальний будинок і родинний побут, як повинні поводитися ваші діти та багато іншого. Неспроможність жити згідно з нашою ідеальною особистістю або з тим, якими ми хочемо бачити себе і виглядати в очах інших, була визначена основною причиною сорому.

Одна з моїх ідеальних особистостей – це прагнення виглядати “хорошою матір’ю”. Якщо я не поводжусь як “хороша матір” – якщо я заклопотана роботою, забуваю про візит до лікаря, або втрачаю терпіння – моя ідеальна особистість страждає, і я схильна відчувати сором. Сором може бути викликаний не тільки тим, що ми думаємо про самих себе, але й тим, що, на нашу думку, думають про нас інші.

Чому сором шкідливий?

Можна подумати: “Чому погано відчувати сором, коли ти не відповідаєш ідеалу? Хіба ж це не породжує бажання змінитися?” Ні, сором не надихає на самовдосконалення. Частіше за все він ініціює і посилює саморуйнівну поведінку. Хронічне почуття сорому є частиною згубного перфекціонізму, розладів харчової поведінки, проблем у сексуальній поведінці, наркоманії та сексуального насильства. Згодом сором може інтегруватися в нашу самооцінку, в саму сутність нашого сприйняття того, ким саме ми є (не того, що ми зробили).

підпишіться на наш ютюб канал

Проблема сорому стає особливо складною для мормонів саме в тому, що, у той час як ми можемо розглядати світські ідеали нас самих як поверхові, такі, що не надиїають, й іноді навіть пагубні, вірні члени церкви не можуть з легкістю зневажати ідеали, встановлені натхненними керівниками Церкви. Ми й не повинні так чинити. Як ми можемо сприймати ідеали, запропоновані нашими керівниками Церкви так, щоб не погрузнути у саморуйнівному соромі через свою невідповідність?

1. Проведіть чітку лінію між ідеалом і реальністю

Я не пропоную нехтувати ідеалами, які затверджені нашою доктриною та вченням. Я пропоную відкриту розмову стосовно того, що образ ідеальної сім’ї, ідеальної матері, ідеального носія священства, ідеальної дитини або підлітка – це образ, якого слід прагнути, а не якого ми зобов’язані досягти найближчим часом. Я бачила, як руйнівні наслідки впевненості у тому, що релігійний ідеал насправді є досяжним в цьому житті, вносять свій вклад в пагубний перфекціонізм, депресію, тривожність, низьку самооцінку і почуття сорому. Доктор Брене Браун вважає, що “здорове прагнення” до мети значно відрізняється від деструктивного перфекціонізму.

В юності я усвідомлювала, що живу блаженним і привілейованим життям, і тим не менш, протягом певного часу, я все ж таки була нещасливою. Я дійшла висновку, що по суті щось зі мною було не так. Я почала відчувати глибокі почуття сорому через свою неповноцінність, тому що я переживала моменти, коли я не була в змозі відчувати радість і вдячність. У мене є Євангелія. Я повинна бути щасливою. Я пройшла через декілька років згубного перфекціонізму, заперечуючи свої емоції та приховуючи свою справжню сутність.

2. Зрозумійте різницю між соромом і почуттям провини

Сором відрізняється від почуття провини. “Я зробив щось погане” – лежить в основі почуття провини, в той час як “я поганий” – є самою суттю сорому. Почуття провини споріднене з печаллю заради Бога, як висловився апостол Павло; воно пробуджує нашу совість, тим самим допомагаючи нам відвернутися від непродуктивної поведінки або гріха. На жаль, в мормонській культурі рідко говорять про відмінності між почуттям провини і сорому. Не рідко батьки або керівники несвідомо використовують тактику сорому з метою досягти слухняності або змін.

У моїй клінічній практиці я жодного разу не працювала з мормоном, який звертався за допомогою у питаннях, пов’язаних з сексуальністю, і який би не потопав у болоті сорому. Мені цікаво, чи насправді наша тенденція зосереджуватися на сексуальних питаннях (скромності, цнотливості, застереження порнографії) посилює почуття сорому і розпалює продовження забороненої поведінки. Сором (я поганий, я неповноцінний, я негідний любові) продовжує живити цикл сексуально-неконтрольованих емоційних спалахів, в той час як почуття провини (я хороший, я роблю шкідливий або образливий вибір) відокремлює людини від поведінки, надаючи більше свободи для вибору іншої поведінки.

3. Розвивайте та тренуйте стійкість до сорому

Модель стійкості до сорому Брене Брауна пропонує чотири кроки, які можуть допомогти нам контролювати сором більш здоровим способом. Перший крок передбачає розпізнання почуття сорому і розуміння його причин. Сюди входить ідентифікація фізіологічних ознак сорому, а також виявлення і розуміння наших ідеальних особистостей. Другий крок полягає у практикуванні критичного розуміння або нормалізації нашого сорому через розуміння того, що кожен відчуває сором. Третій крок передбачає пошук підтримки у стосунках з тими, кому ми довіряємо, замість того, щоб приховувати свій досвід. І четвертий крок полягає у тому, щоб розповісти наші історії сорому тому, від кого ми отримаємо співчуття та розуміння у відповідь. Як би це було чудово, якби наші приходські громади були місцем, де ми могли б безпечно ділитися життєвим досвідом, що викликав у нас почуття сорому! Подумайте про зцілення, яке могло б відбутися в наших серцях та в наших стосунках!

4. Будьте чуйним співрозмовником

Дослідження доктора Брене Брауна передбачає, що сорому потрібні три речі для того, щоб рости і гноїтися: таємність, мовчання і засудження. Що є протиотрутою від сорому? Співчуття. Через те, що нам всім притаманне почуття сорому, нам також потрібен хтось, хто вислухає наші історії і відповість з розумінням, співчуттям та емпатією. Дуже часто наша природна реакція на чиєсь почуття сорому або будь-які інші болючі емоції – це прагнення підбадьорити, порадити подивитися на речі “позитивно”. Хоча такий підхід виходить з добрих намірів, він не є корисним в лікуванні сорому, він часто сприймається як зневага, а не як співпереживання.

Чотири основні аспекти емпатії, виявлені Терезою Вайзмен, роз’яснюють, що саме означає емпатія, і як ми можемо використовувати її в наших відносинах: 1) вміти бачити світ таким, яким його бачать інші, 2) бути неупередженим, 3) розуміти почуття іншої людини, 4) ділитися своїм розумінням почуттів цієї людини. Емпатія не означає підбадьорити когось або говорити їм, які вони чудові. Емпатія полягає у когнітивному розумінні та емоційному співпереживанні з іншою людиною, та можливості виражати свою емпатію таким чином, що дозволить їм відчувати спорідненість та знати, що їм співчувають та їх розуміють.

Висновок

Недостатня емоційна обізнаність, успадкування “гріхів батьків” або невірне трактування доктрини можуть розпалювати почуття сорому в сім’ях і громадах. Як терапевт з досвідом роботи з клієнтами-мормонами протягом більше двадцяти років і як довічний член Церкви, я бачила несприятливі наслідки невизнання сорому. Настав час розпізнати почуття сорому в собі та в інших, провести межу між соромом та почуттям провини, відкрито визнати, що до ідеалів, встановлених Церквою, слід прагнути, але їх рідко можна досягти, й додати до нашої обіцянки “співчувати тим, хто потребує співчуття “ вміння вислуховувати сором інших.

Стаття була написана Джулією де Азеведо Генкс та вперше опублікована англійською мовою на сайті ldsmag.com. Переклад Олени Сміт.

 

Статті на схожу тему:

The following two tabs change content below.

Alyona Smith

Євангелія змінила моє життя назавжди! Я завжди відчувала, що життія має деякий глибокий сенс, але з приходом Євангелії у моє життя я дізналася, як я можу розкрити свій прихований потенціал, протистояти викликам і залишатися щасливою людиною незважаючи ні на що. Евангелие навсегда изменило мою жизнь! Я всегда чувствовала, что жизнь имеет некий глубокий смысл, но с приходом Евангелия в мою жизнь я узнала, как я могу раскрыть свой скрытый потенциал, противостоять испытаниям и оставаться счастливым человеком несмотря ни на что.