! Попередження: цей пост містить позитивні теми, пов’язані з надією та оптимізмом!
Але, якщо серйозно, ми будемо говорити про те, як ніколи не втрачати надію щодо людей, яких любиш. Я не думаю, що я єдиний, хто знає людей, які роблять те, що їм шкодить, або просто не хочуть, щоб Бог був у їхньому житті, або ще щось. Було б чудово бачити їх успішними або щасливими, або щоб вони припинили вживати наркотики, але якось вони просто… нічого не роблять. Я бачу, як їм боляче, але вони не послухають мене. Тому іноді я хочу здатися.
Я думаю, що є багато людей, які знаходяться у подібний ситуації. Я думаю, що є багато людей, які більш кваліфіковані, ніж я, щоб говорити про щось подібне. Просто я нещодавно помітив, що є речі, які ви можете робити, щоб ви самі не здалися. Пам’ятайте: “надія вмирає останньою” (Франсуа де Ларошфуко).
Ви не Спаситель
Я говорив з одною подругою, і вона дуже відверто сказала мені, що це не моя робота – «лагодити» людей. Я з тих людей, які намагаються «полагодити» людей, і вона сказала: «іноді ти просто не знаєш, що людям потрібно». Я погодився з нею.
Це означає, що, так, ми можемо мати загальне уявлення про те, що для них є корисним (наприклад їсти овочі, правильний режим сну, вічне життя, тощо), але ми не знаємо всіх деталей. Господь сказав: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги» (Ісая 55: 9). У Господа є конкретний план їхнього зцілення, покаяння, росту або того, що їм (і нам) потрібно. Давайте не будемо надто високої думки про себе і не будемо думати, що ми самі можемо це організувати.
У світлі цього, іноді я думаю, що ми допомагаємо їм більше через самих себе. Ми почуваємось так добре від того, що ми робимо, що ми намагаємося робити все більше й більше. Можливо, в наших спробах наслідувати Спасителя ми можемо забути, що ми – не Він. Він має принципово іншу роботу, ніж ми. Він – Єдиний Спаситель. Він полагодить їх, нас і всіх інших.
Слухайте
Ми також неймовірно егоїстичні, коли ми “слухаємо” людей. Це узагальнення, але це може бути більш реальним, ніж ми хочемо визнати. Ми, хлопці, особливо у цьому погані. Ми схильні ставити питання, які нам легко спрямувати на себе. Ось приклад:
Чак: «Гей, Люсі, ти любиш кататися на човні?»
Люсі: «Так, люблю, Чак. Це дуже заспокоює. Ми часто каталися з батьком. Я не робила цього з того часу, як він помер».
Чак: «Мені дуже шкода, Люсі. Я також люблю кататися на човні. Ми з сім’єю завжди їздимо кататись. Я майстер вейкбордінга».
Це ще одне узагальнення, але таке трапляється. Я також бачив протилежні ролі. “Допомагаючи” людям ми не даємо їм їхнього “емоційного кисню”, як письменник Дейл Карнегі, автор книги “Як здобувати друзів і впливати на людей”, назвав його, якщо ми насправді не слухаємо. Іноді люди просто хочуть бути почутими.
Навіть старійшина Холланд говорить нам, що ” [я]кщо ми вислухаємо з любов’ю, нам не треба буде вигадувати, що сказати. Ми відчуємо це завдяки Духу і друзям” (Проповідуйте Мою євангелію). Якщо ми слухаємо, ми будемо знати, як їм допомогти. Зазвичай це просто означає, що ми любимо і слухаємо їх. Якщо ми робитимемо це, надія та любов збільшаться. Я знаю це з власного досвіду.
Нещодавно я розмовляв з подругою, яка бореться з наркотичною залежністю. Вона цікавилась, кому про це сказати, говорити чи не говорити єпископу, і як пережити детоксикацію. Моя подруга була дуже стурбованою. Вона також зазначила, що в неї були проблеми з вірою. Я просто слухав і ставив питання.
У певний момент вона згадала, що цього дня трохи раніше вона отримала благословення. Я відчув спонукання запитати, що говорилось у благословенні. Таке зі мною трапляється нечасто, тому я запитав. Моя подруга відповіла мені, що у благословенні було сказано, що вона мала робити. Ця подруга вже отримала пораду, яка їй була потрібна. Моя робота полягала лише в тому, щоб слухати і ставити питання. Наші ролі набагато більш вторинні, ніж ми думаємо.
Запрошуйте з надією
Хоча ми не маємо «лагодити» їх, ми маємо їх запросити. У «Проповідуйте Мою євангелію» нам сказано, що ми маємо «запрошувати інших прийти до Христа». Як і все, що робить Бог, це геніально. Запрошення не несе в собі агресію. Воно не є загрозливим або примусовим. Воно дозволяє тим, кого запрошують, повністю контролювати свою власну свободу волі та відповідальність. Це також дає запрошеному вибір, за яким він може прийняти або відхилити завпрошення.
Відверто кажучи, слід очікувати відмов. Майте надію, але не дивуйтеся, коли скажуть: «О, ні, дякую, я зайнятий». Я запрошував багатьох людей робити те, що, на мою думку, допоможе їм, але рідко я наполягав на своєму запрошенні. У кожного є свої причини, щоб сказати ні. Якщо ми постійно запрошуватимемо доброзичливо, без тиску, вони відчуватимуть нашу любов і приймуть запрошення, або почуватимуться досить комфортно, щоб розповісти нам, чому вони сказали ні.
Я думаю, що найголовніша причина, з якої ми постійно запрошуємо їх робити те, що ми сподіваємось, допоможе їм, полягає у тому, що це прояв любові. Кожного разу, коли я злився на мого батька через його прагнення завжди робити відповідальні речі, він завжди казав: «Якби мені було все одно, я б не переймався через це». Так само, як і мій тато, ми можемо дбати про них, переймаючись тим, що з ними відбувається. Зрештою, незалежно від того, була наша порада гарною чи ні, вони будуть знати, що ми дбаємо про них.
Є також люди, які шукають допомоги. Це люди, які нечутно моляться, щоб хтось запросив їх зустрітися з місіонерами або кинути палити, або почати робити щось продуктивне. Якщо ми не запросимо їх, вони самі можуть втратити надію. Вони можуть продовжувати страждати. Вони можуть ніколи не відчути нашу любов.
На відстані витягнутої руки
Дуже важливо, щоб ми дозволили тим, хто бореться з проблемами поруч із нами, мати власний простір, але нам також слід намагатися тримати їх поблизу. Це дуже дивний контраст. Ми повинні дати їм простір, але ми повинні завжди бути з ними. І це для того, щоб вони якомога сильніше відчули нашу любов.
«І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Буття 2:18). Ніхто не хоче відчувати себе самотнім. Ми не можемо пройти через це життя на самоті. Людям потрібна наша допомога, як і ми потребуємо їхньої. Життя – це командний вид спорту.
Ми маємо робити все можливе, щоб залишатися в житті тих людей, які проходять через випробування. Вони, можливо, не захочуть, щоб ми залишалися в їхньому житті, і нам може знадобитися відступити на деякий час, але знову повернутися з любов’ю, як тільки зможемо. Якщо ми триматимемось поблизу, це допоможе нам зберегти надію. Соціальні мережі та технології – чудовий спосіб це робити. Це дозволяє їм мати власний простір, але все одно залишатися на зв’язку.
Три пункти
У програмі Зцілення від залежності говориться про три пункти зцілення. Це, як правило, для тих, у кого є чоловік або дружина, або близька людина, яка бореться із залежністю. Я думаю, що вони будуть у нагоді для будь-кого, хто має близьку людину, яка бореться з чимось. Ось вони:
- не я спричинив це
- я не можу це контролювати
- я не можу це вилікувати
Ми вже говорили про те, що не маємо почуватися так, наче ми повинні це виправити, але важливо усвідомлювати, що ми не можемо навіть контролювати їхні проблеми. Нам не слід навіть намагатися. Проте можуть бути випадки, коли саме ми можемо бути причиною деяких їхніх проблем, тому цей принцип слід використовувати з обережністю.
Ці три пункти наповнюють мене надією завдяки перспективі, яку вони мені дають. Це нагадує мені, що я не на водійському сидінні. Мені нагадують, що я не можу контролювати все. Це добре. Це допомагає мені зрозуміти, що я не головний персонаж в історії зцілення, росту, успіху чи щастя в житті іншої людини. Я допоміжний персонаж, і так має бути.
Любов
Найважливішим аспектом збереження своєї власної надії є любов. Це частина таємниці допомоги Христа нам. Він так добре і так досконало любить, що Він може підтримувати правильну перспективу того, що насправді є для нас корисним. З такою любов’ю Христос знає, коли надати нам полегшення, а коли дозволити нам пройти через страждання. Його вічна любов не послаблена бажанням не бачити, як ми зазнаємо короткочасного болю.
З таким типом любові ми можемо почати робити те ж саме. Ми знаємо, що стан речей зміниться в певний момент. З такою любов’ю ми не здамося. Ми будемо продовжувати запрошувати, продовжувати молитися і сподіватися.
Продовжуйте в тім самім дусі
Нелегко бачити як хтось, кого ти любиш, страждає і відчуває біль. Нелегко відчувати себе безсилим допомогти і бажати допомогти їм. Вам доведеться триматися, але з цими принципами вам не доведеться робити це без надії.
Продовжуйте в тім самім дусі. Не відмовляйтеся від людей, яких ви любите. З часом ситуація зміниться на краще. Бог піклується про свій народ.
Ця стаття була написана англійською мовою Джастіном Льюїсом та опублікована на сайті mormonhub.com. Переклад Тамари Мартиненко.
Позаштатний працівник
Latest posts by Позаштатний працівник (see all)
- Чи існують сучасні пророки, як у Біблії? - 25 Березня, 2024
- Що таке храми членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і що ми там робимо? - 29 Лютого, 2024
- 13 Уложень віри: у що вірять члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і чому - 20 Лютого, 2024