Цей нарис про віру і суспільство є четвертим з п’яти частин серії про значення релігії
“Релігія – є великим творцем спільнот”. – Рабин Джонатан Сакс [1]
У культурах стародавнього світу сіль була символом дружби, співчуття і щедрості. Народ Ізраїлю шанував її як символ завіту. Перси цінували її як знак чесноти та благодаті. Арабська культура плекала її як символ доброї волі. Ісус порівнював своїх послідовників з “сіллю землі” [2] і сказав їм: “майте й мир між собою!” [3] Християни розуміли ці слова як заклик до підтримки суспільств, в яких вони жили. Ми завжди були створіннями, яким притаманні родинні зв’язки, і сьогодні це все ще має духовний резонанс. Релігія, як і сіль, додає смаку взаємодії між незнайомими людьми, присмачує наші інші суспільні відносини та зберігає те, що є цінним для нашого спільного існування. Бути сіллю суспільства – це означає насолоджуватись його успіхом.
Суспільство – це складний організм з незліченними нашаруваннями розмірів, аспектів і почуттів. Уряд, торгівля, мистецтво, сім’ї та школи грають певну роль в живленні громадянського суспільства. А релігія може допомогти оживити ці зв’язки, надаючи їм моральне спрямування, доброчинні зобов’язання і силу гідності.
Моральний резервуар
Ми успадковуємо релігію як резервуар, з якого все суспільство може черпати. Мова права і політики досі зберігає моральну граматику. Наше розуміння прав і обов’язків запозичене з релігійних ідеалів. Наші найулюбленіші свята і спільні святкування несуть певний релігійний зміст. За багатьма суспільними урочистими обіцянками стоїть відданість релігійних громад. Хоча релігія не має монополії на мораль, вона все ж таки впливає на наше громадське середовище і формує наші уявлення про добро і зло. Розмірковуючи над тим, що вони назвали “уроками історії,” вчені Уїлл і Аріель Дюран стверджували, “В історії досі немає істотних прикладів суспільства, яке б спромоглося успішно додержуватись добродійного життя без допомоги релігії.” [4] Насправді, релігійний резервуар ідей розтікається, щоб всі мали змогу пити з нього.
Але смак цієї води може не завжди бути солодким. Релігія є джерелом мудрості, яка кидає виклик, протистоїть і конкурує. Її голоси часто суперечать моді певного часу. Релігійні цінності протистоять тенденції сучасного життя потурати масовим смакам споживачів. Рабин Джонатан Сакс заявив, що релігії “виступають в якості голосу, який протистоїть пісням сирен культури, яка іноді, здається, цінує себе більше за інших, ставить права вище за обов’язки, прагне отримувати більше, ніж віддавати, споживати більше, ніж жертвувати і цінує успіх більше, ніж служіння іншим.” [5]
Благодійність і соціальний капітал
Цінність релігії промовляє через їдальні для бідняків, лікарні, школи та безліч інших гуманітарних вчинків так само голосно, як через проповіді й співи гімнів. Простіше кажучи, релігія будує соціальний капітал. Дослідження показують, що понад 90 відсотків з тих, хто відвідує щотижневі богослужіння, – жертвує на благодійність; майже 70 відсотків служать в якості добровольців, щоб допомагати іншим. [6] Релігійність спонукає до милосердя, і це милосердя бумерангом повертається до того, хто його проявляє. Дослідники університету Єшива вивчили релігійну поведінку майже 100 000 жінок і виявили “сильний зв’язок між відвідуванням церкви або синагоги, або будь-якого іншого будинку поклоніння і позитивним поглядом на життя”. [7] Крім того, дослідження ізраїльських євреїв показує, що відвідування богослужінь і моління пов’язані з великим відчуттям щастя, задоволенням життям і благополуччям. [8]
Віруючі люди вносять великий вклад в життєздатність та згуртованості суспільства. Важливе дослідження, викладене в книзі “American Grace”, показує, що віруючі люди “більш щедрі сусіди і більш сумлінні громадяни, ніж їхні мирські візаві”. [9] Таке милосердне ставлення виражається в, здавалося б, дрібних вчинках. Наприклад ті, хто часто ходить до церкви, швидше за все дадуть гроші бездомному, повернуть зайву решту продавцеві в магазині, здадуть кров, поступляться місцем незнайомцю, допоможуть комусь знайти роботу і таке інше. [10]
Гідність і ввічливість
Відвідування церкви і участь в житті та інтересах інших виховує в нас почуття громадянського обов’язку. Те саме дослідження показує, що віруючі люди також частіше приєднуються до громадських організацій, переймаються вирішенням проблем спільноти, беруть участь у місцевому суспільно-політичному житті, а також активно просувають громадські та політичні реформи. [11] Люди віри змінюють свої околиці, міста і країни на краще.
Але бути частиною суспільства і користуватись його перевагами все одно, що рухатись вулицею з двостороннім рухом – це означає не тільки мати права, але й відчувати свій обов’язок перед іншими. Ця стародавня мудрість, яку можна знайти в різні епохи та в різних культурах, називається “Золотим правилом” не просто так. “Ставтесь до інших так, як ви хотіли б, щоб ставились до вас” – є моральною основою ввічливості. Як віруючі, так і невіруючі можуть погодитись, що це взаємне зобов’язання розкриває правду про гідність, яка властива кожній людини, і моральну свідомість, яка скеровує нас, коли ми робимо вибір. Доти, доки люди будуть продовжувати об’єднуватися в суспільства, працювати над своїми розбіжностями та покладатися на прихильність один одного, сіль релігії буде відігравати важливу роль у збереженні загального блага.
Ця стаття вперше була опублікована англійською мовою на MormonNewsrm.org. Переклад Людмили Шепелєвої.
[1] “Charles Taylor and Jonathan Sacks on the Future of Religion,” YouTube, McGill University event.
[2] Matthew 5:13.
[3] Mark 9:50.
[4] Will and Ariel Durant, The Lessons of History (1996), 51.
[5] “Chief Rabbi Lord Sacks on the Role of Religion in Society,” YouTube, British House of Lords speech.
[6] Arthur C. Brooks, “Religious Faith and Charitable Giving,” Policy Review, Oct. 2003. Similar statistics are found in the “Faith Matters Survey 2006,” as cited in American Grace: How Religion Divides and Unites Us.
[7] Eliezer Schnall, “Women’s Health Initiative observational study,” Journal of Religion and Health, Nov. 2011.“ See also Gabe LaMonica, “Study Links Regular Religious Service Attendance, Outlook on Life,” CNN Belief Blog, Nov. 10, 2011.
[8] Jeff Levin, “Religious Behavior, Health, and Well-Being Among Israeli Jews: Findings From the European Social Survey,” Psychology of Religion and Spirituality, Nov. 2013.
[9] Robert A. Putnam and David E. Campbell, American Grace: How Religion Divides and Unites Us (2010), 444.
[10] American Grace, 451.
[11] American Grace, 454-456.
Mila
Latest posts by Mila (see all)
- СТАРІЙШИНА УХТДОРФ СКАЗАВ УКРАЇНСЬКИМ БІЖЕНЦЯМ У ПОЛЬЩІ, ЩО БОГ З НИМИ - 29 Квітня, 2022
- 9 СПОСОБІВ ПРИНЕСТИ БІЛЬШЕ МИРУ У ВАШ ДІМ В ЦЕ РІЗДВО - 24 Грудня, 2021
- КОНСУЛЬТАТНТ-СВЯТИЙ ОСТАННІХ ДНІВ: ЧОМУ НАМ ТАК ВАЖКО ПРИЙНЯТИ ДОПОМОГУ? - 28 Березня, 2020