Іскри. Знову і знову самі іскри. Я сиділа на імпровізованому туристському стільці (це була велика гілляка, що впала) дві години, б’ючи «кременем» (тобто каменем, який я знайшла в лісі) по кресалу так, що на суглобах пальців вже здерлась шкіра, і жодних результатів.
Я зітхнула і притулилася до дерева, що стояло позаду. Трьома місяцями раніше я записалась на курс виживання в дикій місцевості, і в ту ніч я повинна була довести свою здатність виживати самостійно в лісі. Який же експерт з виживання не зможе розпалити вогонь кременем і кресалом?
Але невідповідність вимогам, яку я відчувала, виходила за рамки мого хвилювання про те, як я пройду курс виживання. У минулому році я багато разів почувалася так само, як і тепер, коли сиділа на цій колоді і била двома каменями один об одного, наче не мало значення, як сильно і наполегливо я намагалася, я не могла стати людиною, якою мала бути. Іноді я відчувала, що моєму життю не вистачало тепла і світла внутрішнього палаючого вогню. Іноді я відчувала себе так, ніби сиділа одна в темряві, висікаючи іскри.
Мій досвід з іскрами в дикій місцевості тієї ночі спав мені на думку кілька тижнів потому, коли я прочитала цей уривок з Книги Мормона:
«Тож усі, хто запалює вогонь, що оточує себе іскрами, йдіть у світлі вогню і в іскрах, що ви запалили. Це буде вам від Моєї руки – ви будете в печалі лежати» (2 Нефій 7:11).
Сенс цього уривка раптово став мені зрозумілішим. Я дуже добре знала те відчуття, коли оточуєш себе іскрами – спалах надії, який з’являється, коли з темряви бачиш короткий проблиск світла, б’єш все сильніше і сильніше та висікаєш іскру за іскрою, так і не впіймавши жодної іскри і не створивши справжнього тепла.
Усе «ходіння у власному світлі» наших успіхів, яких ми досягли самі, є тимчасовим. Успіхи – це просто іскри – вони на мить освітлюють наше життя, але зникають так само швидко, як і прийшли. Вони не займаються.
Але надія є.
Після декількох годин биття по цьому каменю під час мого курсу виживання, мій керівник курсу з’явився серед лісу. Він приніс мені і кожному іншому учаснику курсу трут, добре розуміючи, наскільки важко розпалити вогонь без нього. У іскор від мого кресала нарешті з’явилося щось, від чого вони могли зайнятися, і коли одна іскра впала саме на легкозаймисту речовину, маленька купка гілочок і сухої трави, яку я зробила, зайнялася. Нарешті у мене було багаття.
Мої поодинокі іскри не йшли ні в яке порівняння з яскраво палаючим багаттям, яке я нарешті мала, так само, як і мої щоденні спроби побудувати тривалий мир і успіх самостійно, були марними без яскравості євангелії та допомоги Спасителя. Ми запалюємо наші душі цим світлом, коли, як каже старійшина Герріт В. Гонг, «ми його хочемо і прагнемо, якщо ми терплячі й виконуємо Божі заповіді, якщо ми відкриті для Божої благодаті, зцілення й завітів» (Герріт В. Гонг, «Багаття нашої віри» Ensign або Ліягона, листопад 2018 р.).
Наші спроби «зробити все» – досягти успіху, бути щасливими, процвітаючими, досконалими – самостійно, слідуючи за іскрами наших власних успіхів, недостатні для того, щоб запалити надовго багаття тепла і світла. Що ще важливіше, нам потрібно щось, від чого наші дії можуть зайнятися, палати, і палати довго, так само, як мені був потрібен трут, щоб мій вогонь спалахнув.
Як це не парадоксально, але трут може бути виготовлений тільки за допомогою іншого вогню, щоб, насамперед, обвуглити тканину. Так само ми повинні покладатися на чужий початковий вогонь, який дасть нам той матеріал, який, в свою чергу, може допомогти запалити наш власний вогонь. Цією людиною для нас є Ісус Христос. Без Христа наші дії – це просто мерехтіння світла. З Христом наше життя може бути яскравим, палаючим вогнем, який продовжуватиметься у вічності. Він запалив цей початковий вогонь за допомогою Своєї Спокути, і Він приготував для нас матеріал, щоб ми могли запалити наш власний вогонь. Без Христа ніщо в цьому житті не може по-справжньому запалити вогонь і підтримувати нас. Він є основою, на якій ми будуємо тривалий успіх і сенс у своєму житті.
Як нагадує нам Девід А.Беднар:
«Усі можливості і благословення, які мають вічні наслідки, починаються з Господа Ісуса Христа і завдяки Ньому є можливими, тривалими і мають мету. Як свідчив Алма: “Немає іншого шляху або засобу, якими людина могла б спастися, як тільки в Христі і через Нього. Знай, Він є життя і світло для світу» (Девід А. Беднар, «Усе об’єднати в Христі», Ensign або Ліягона, листопад 2018р.).
Ця стаття була написана Jessica Grimaud та опублікована на сайті ldsliving.com під назвою «What a Wilderness Survival Class Taught Me About the Savior»
Українська © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.
Позаштатний працівник
Latest posts by Позаштатний працівник (see all)
- Чи існують сучасні пророки, як у Біблії? - 25 Березня, 2024
- Що таке храми членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і що ми там робимо? - 29 Лютого, 2024
- 13 Уложень віри: у що вірять члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і чому - 20 Лютого, 2024