Бувають моменти, коли я розмірковую над своїми вчинками і усвідомлюю, що часто моїми діями керує страх. (Зізнаюсь, це буває дуже часто). Це відбувається майже несвідомо – змінюється мій стиль розмови, тому що я боюсь, що хтось щось не те подумає; вагаюсь, коли хочу висунути ідею, тому що її можуть відхилити; ходжу колом та навколо рішення, тому що не бачу кінця ще з самого початку і боюся невідомого. Настільки багато страху, що життя під таким натиском може виснажувати.
Звичайно ж, існує ще один спосіб діяти. Старійшина Девід А. Беднар з Кворуму Дванадцятьох Апостолів сказав:
“Я запрошую вас усвідомити те, чим благословив вас Господь, і діяти з вірою. Не приймайте поради від ваших страхів.
Не приймати поради від своїх страхів просто означає, що ми не дозволимо страху та непевності визначати наш курс у житті …
Не приймати поради від своїх страхів означає, що віра в Господа Ісуса Христа перевищує наші страхи, і що ми просуваємося з вірою в Нього.”
Протягом останніх кількох місяців мені прийшли на згадку декілька принципів з Писань, які допомогли мені на практиці обирати діяти вірою, а не приймати поради від моїх страхів.
1. Робіть те, що повинні, і нехай Бог зробить решту
У моєму випадку великий страх виникає від почуття, що я повинна робити все самостійно. У мене складається враження, що якимось чином я відповідальна за те, щоб все склалося якнайкраще, і коли так не виходить (тому що це не моя справа), я відчуваю себе наляканою та безнадійною. По суті, більша частина мого страху пов’язана з прагненням виконувати роботу Бога замість своєї.
Один з аспектів мого життя, який був наповнений великим страхом, був пов’язан з побаченнями – в значній мірі, як я усвідомила, через те, що я намагалась примусити появу результату. Я відчувала неймовірний тиск зі свого власного боку “виходити у світ і зустрічатися з людьми”, та зробити щось, щоб отримати хоч якійсь результат (“Якщо я не знайду на цьому заході когось, с ким зможу піти на побачення, то я невдаха”). Тоді, коли я не відповідала своїм власним нереалістичним очікуванням, я погано себе почувала, а побачення стали для мене чимось важким і неприємним.
У Книзі Мормона люди Алми “були дуже налякані”, коли опинилися перед ворожою армією, але пам’ятали, хто саме міг їх визволити. Їм не довелося самотужки вирішувати цю проблему. У книзі Мосії 23: 27-28 ми читаємо:
27 Але Алма вийшов наперед і став серед них, і закликав їх, щоб вони не лякалися, але щоб вони памʼятали Господа Бога їхнього, і Він визволить їх.
28 Тому вони усмирили свій страх і почали волати до Господа, щоб Він змʼякшив серця Ламанійців, щоб вони пощадили їх, і їхніх жінок, і їхніх дітей.
Отож, в дусі цього вірша я “усмирила свій страх” і поговорила з Богом про побачення. Я запитала Його, в чому полягала Його робота, а в чому – моя. Відповідь була простою: Його робота полягала в тому, щоб правильно направити потрібну людину в потрібний час, в потрібне місце, і моя робота полягала в тому, щоб з’явитися там та “гарно виглядати і бути доброзичливою”, що у свою чергу означало, що мені потрібно було використовувати невимушені, нормальні можливості, щоб познайомитись з людьми, добре виглядати та бути готовою поговорити з кимось незнайомим, коли з’являлась така можливість.
Зрозумівши таку відмінність між роботою Бога та тим, що я повинна була робити сама, важкий тягар впав з моїх плечей, і я перестала відчувати страх. Я відчула легкість та надію, тому що моя частина була здійснимою, і я могла виконати її із вдячністю, знаючи, що коли прийде час, Бог зробить свою частину роботи. У всіх сферах свого життя я можу обирати віру замість страху, коли я усвідомлюю, що це не моє завдання – все владнати у своєму житті – я можу зробити свою частку, визнати, що інші люди мають свободу волі, і нехай Бог зробить решту.
2. Ставайте на коліна і моліться. Тоді ідіть і робіть.
Коли я намагалась з’ясувати, чи слід мені вийти заміж за чоловіка, з яким я незабаром після того почала зустрічатися, я знову була паралізована від страху. У мене не було серйозних занепокоєнь, і саме це мене і лякало! Я молилась стосовно цього, але не відчувала, що отримала чітку відповідь від Бога. У мене були добрі почуття стосовно шлюбу з ним, і це було саме тим, чого я хотіла … але якщо я помилялась? Що робити, якщо я була приречена на провал? Я боялась зробити зайвий крок, щоб не наробити дурниць.
У той час я випадково відкрила Алму 37 в Книзі Мормона, де Алма нагадує своєму синові Геламану про те, як їхні предки бачили багато чудес і були переведені Богом через пустелю. У Алма 37:41 він каже їм:
41 Однак через те, що ці чудеса було здійснено незначними засобами, вона показала їм дивовижні справи. Вони були ледачими і забували користуватися своєю вірою і старанністю, і тоді ті дивовижні справи припинялися, і вони не просувалися у своїй мандрівці;
Коли я прочитала це, це було наче сигналом, який мене пробудив. Я добре робила, що молилася; але сидіти і не робити нічого через страх – це не спосіб отримати відповідь і “просува[тися у [моїй] мандрівці”. Я знала, що повинна була зробити свій вибір і рухатися вперед з вірою, і для мене шлях буде відкрито. Так я і зробила. У мене все ще бувають моменти паніки, але Бог неодноразово запевнив мене, що мій вибір був правильним, тому що я вирішила залишити позаду свої страхи і рухатися вперед, покладаючись на Нього та Його керівництво.
3. Пам’ятайте, Кому ви довірилися
Відчуття всепоглинаючого страху часто з’яіляється тоді, коли я забуваю, Кому я довіряю. Я підсвідомо боюсь, що Бог не допоможе мені, тому що я не заслужила цього у якійсь мірі, і мені доведеться пройти свій шлях самотужки. А що, якщо я не справлюсь зі шлюбом? А що, якщо я не заслуговую на щастя? А що, якщо я все зіпсую; і все це є лише великим жартом? У подібні моменти я пригадую слова пророка Нефія в Книзі Мормона:
18 Я в оточенні, через спокуси і гріхи, які так легко обплутують мене.
Однак Нефі продовжує:
20 Мій Бог був моєю підтримкою; Він вів мене крізь мої бідування в пустині; і Він врятував мене у водах великої глибини.
У моменти страху, і коли я починаю сумніватися, що Бог мені допоможе, я повинна нагадати собі, про Кого саме я такої думки. Це Ісус Христос, Спаситель світу, той, хто знає все, хто все подолав, і хто допоможе також і мені все подолати. Він ніколи не відмовиться від мене або від будь-кого, хто довіряє Йому.
Практика вибору віри
Більш за будь-що інше, я з часом дізналася, що вибір віри це не велике рішення, яке треба зробити лише один раз (“Я обрала вірити, і тому я ніколи не буду мати ніяких сумнівів чи страхів!”) – це практика. Це постійні зусилля, що складаються з багатьох маленьких рішень, які накопичуються протягом декількох днів, місяців і років. Є підйоми і падіння, і я не завжди буду просуватися вперед так швидко, як мені слід було б, але Бог проявляє терпіння стосовно мого росту, і якщо він так робить, то і я теж зможу. Він радіє будь-якому зусиллю; Все, що Він просить, це щоб я постійно намагалася і продовжувала звертатися до Нього, а не чіплятися за свої страхи. І я можу це зробити.
Оригінал статті був написаний Аріель Зух англійською мовою та опублікований на сайті lds.org. Переклад Олени Сміт.
Mila
Latest posts by Mila (see all)
- СТАРІЙШИНА УХТДОРФ СКАЗАВ УКРАЇНСЬКИМ БІЖЕНЦЯМ У ПОЛЬЩІ, ЩО БОГ З НИМИ - 29 Квітня, 2022
- 9 СПОСОБІВ ПРИНЕСТИ БІЛЬШЕ МИРУ У ВАШ ДІМ В ЦЕ РІЗДВО - 24 Грудня, 2021
- КОНСУЛЬТАТНТ-СВЯТИЙ ОСТАННІХ ДНІВ: ЧОМУ НАМ ТАК ВАЖКО ПРИЙНЯТИ ДОПОМОГУ? - 28 Березня, 2020