Одна єврейська жінка, яка колись жила в Ізраїлі, а зараз мешкає в Техасі, впродовж деякого часу намагалася дізнатися більше про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона поставила мені сім провокаційних питань:
1. Чому у мормонської церкви більше 100 храмів по всій землі, а євреї визнають тільки ОДИН храм в Єрусалимі?
2. Основною діяльністю в Єрусалимському храмі було принесення тварин в жертву в якості спокутування за гріхи людей. Чому в мормонських храмах немає жертвопринесення тварин або спокутування гріхів?
3. Віряни в давньому Ізраїлі йшли в храм з відчуттям негідності перед святим Богом. Вони наближались до Його храму з покірністю, оскільки сподівались покрити свої гріхи. Чому мормони йдуть у свої храми з позитивним відчуттям гідності, і ніхто не може увійти до мормонського храму (після його освячення), якщо він або вона не визнані “гідними”?
4. Священикам, що виконували обов’язки в Єрусалимському храмі, треба було бути з коліна Левія. Це було заповідано в Числах 3:6-10. Чому мормонська церква ігнорує цю заповідь і дозволяє своїм “гідним храму” членам Церкви, у яких немає такого родоводу, служити в храмі?
5. Церемонія шлюбу ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі, тож чому це звичайна практика для храмів СОД?
6. Чому хрищення за померлих є звичайною справою в мормонських храмах, хоча подібна практика ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі?
7. Чому мормонські сім’ї “запечатуються” на час і на вічність в храмах СОД, хоча в Єрусалимському храмі не було таких таїнств?
Відповіді на усі ці питання, з точки зору святих останніх днів, передбачають віру в неперервне одкровення – що Бог Небес не Бог, який відсутній, який ховає від нас, Своїх дітей, Своє обличчя і Свої слова в якомусь віддаленому кутку Всесвіту. Він все ще дбає та піклується про нас. Фактично, ми потребуємо допомоги Його одкровень більше, ніж будь-коли. Як старозавітний пророк Амос стверджував: “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам” (Амос 3:7).
Оскільки Його завітний народ поширився по всьому світу, є зрозуміла необхідність в додатковому світлі й знанні, а також в організаційному, правомочному і структурному розвитку керівництва і управління Його земним царством.
Питання 1. Чому у мормонської церкви більше 100 храмів по всій землі, а євреї визнають тільки ОДИН храм в Єрусалимі?
Древнім іудеям був потрібен тільки один храм у такій маленькій землі. Земля Ізраїлю була географічно обмеженою територією. Можна помістити двадцять п’ять Ізраїлів усередині сучасного штату Техас! Але оскільки зараз народ Бога поширився по всьому світові, Господь забезпечив храми згідно з потребами тих, хто має бажання виконувати Його священні таїнства у багатьох країнах.
Втім, в древньому Ізраїлі були й інші місця поклоніння, окрім Єрусалимського храму, хоча служіння зазвичай було зосереджене в цьому храмі. “Інші святилища і святі місця, судячи з усього, були схвалені Господом і вони використовувалися впродовж ізраєлітського періоду, але храм в Єрусалимі мав бути духовною точкою координат та центром поклоніння для Божого народу. Наприклад, жертівник Гедеона в східній долині Їзреель (Книга Суддів 6:24-26); пагірки Соломона в Ґів’оні (1 Царів 3:2-5); і жертівник Іллі на горі Кармел (1 Царів 18:30; ср. Суддів 19:18). Єдиний храм ізраїльтян, який будь-коли був знайдений при археологічних розкопках, був виявлений в Національному парку Тель Арад в Негеві. Цей храм мав вражаюче схоже планування з храмом Соломона в Єрусалимі, до того ж він був його сучасником”. (Jerusalem, The Eternal City by Galbraith, Ogden and Skinner, Deseret Book, 1996 and 2008, pages 59, 70).
Впродовж першого тисячоліття до н.е. єврейський храм був навіть у Верхньому Єгипті. “Одна група єврейських біженців від першого розсіювання втекла в Єгипет, і впродовж подальших століть вони зарекомендували себе як впливові люди в економічному і політичному житті Елліністичного та Римського Єгипту. Одна військова колонія звела єврейський храм Єгові на Острові Елефантина (Абу) на першому водоспаді Нілу, в сучасному Асуані. (Див. Shanks, Ancient Israel, 162-64; Thomas, Documents from Old Testament Times, 266-68; Porten, Archives from Elephantine” (Jerusalem, The Eternal City, 133)).
На додаток до цього, єврейський історик Йосип Флавій зазначив у своїй книзі Іудейська війна, що Мелхиседек, ймовірно, встановив Храм у Салемі (пізніше, Єрусалим), за тисячу років до Соломона він побудував Дім Бога: “Мелхиседек, праведний цар, яким він дійсно був; тому він був [там] першосвящеником Бога, і вперше побудував храм [там,]” (Йосип Флавій, Війна 6.10.1.)
Пророк Джозеф Сміт поставив серйозне питання, й одразу відповів: “Якою була мета збирання євреїв, або народу Божого у будь-яку епоху? . . . Головною метою було побудувати Господові дім, де Він міг явити Своєму народові таїнства Його дому і славу царства Його, і вчити народ шляху спасіння; бо є певні таїнства та принципи, які, коли вони проповідуються і практикуються, мають бути здійснені в місці або домі, побудованому для цієї мети” (Історія Церкви, 5:423).
Отже, є очевидна потреба більш ніж в одному храмі у Божому плані й цілях для Його дітей по всій землі.
Питання 2. Основною діяльністю в Єрусалимському храмі було принесення тварин в жертву в якості спокутування за гріхи людей. Чому в мормонських храмах немає жертвопринесення тварин або спокутування гріхів?
Бог заповідав Своїм древнім послідовникам протягом чотирьох тисяч років – від Адама і Єви до самого пришестя Його Сина – приносити жертви як частину їхнього поклоніння Божеству. Передбачалося, що усі ті тваринні жертви вказують людям на жертву Помазаника, який вчинив велику і останню Жертву, пропонуючи повну Спокуту.
“Отже, необхідно, щоб була велика й остання жертва; і тоді буде… кінець кровопролиттю; тоді закон мойсея буде виконано … І знайте, це є повне значення закону, кожна крихта вказує на ту велику й останню жертву; і тією великою й останньою жертвою буде Син Божий, так, нескінченною і вічною” (Книга Мормона, Алма 34:13-14).
Пророк Ісая засуджував свій народ, євреїв, які виконували свої обов’язки просто про людське око – приносячи жертви, але їхні серця були далеко:
“Нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої [роблячи жертвопринесення у храмі]? Не приносьте ви більше марнотного дару” (Ісая 1:11-13).
Пророк також скаржився:
“І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська”(Ісая 29:13).
Коли Єрусалим було зруйновано у 70 р. н.е., навіть євреї перестали приносити в жертву тварин, і замінили їх вивченням Тори та добрими справами.
Святі останніх днів вірять, що закон жертви все ще в силі, але зараз, замість проливання крові тварин, Бог вимагає скрушного серця і упокореного духа:
“І ви не будете більше приносити Мені пролиття крові; так, з вашими жертвами і вашими всеспаленнями буде покінчено, бо Я не прийматиму жодної з ваших жертв і ваших всеспалень. І ви принесете в жертву Мені скрушене серце і упокорений дух. І той, хто прийде до Мене із скрушеним серцем і упокореним духом, того Я хрищу вогнем і Святим Духом” (3 Нефій 9:19-20).
Навіть Єврейська Біблія представляє таку ж умову для виконання закону жертви : “Жертви Богові – дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним…” (Псалми 50:19)
Між іншим, вівтарі є в усіх наших храмах. Коли ми дивимося на вівтар під час нашого служіння, це нагадує нам про традиції вірних предків, велику і спокутну жертву Месіанського Агнця, і про наші завіти, щоб бути готовими жертвувати все, що ми маємо і все, ким ми є, нашому Богові. Усе це зв’язує нас із нашими батьками, а їх із нами.
Питання 3. Віряни в давньому Ізраїлі йшли в храм з відчуттям негідності перед святим Богом. Вони наближались до Його храму з покірністю, оскільки сподівались покрити свої гріхи. Чому мормони йдуть у свої храми з позитивним відчуттям гідності, і ніхто не може увійти до мормонського храму (після його освячення), якщо він або вона не визнані “гідними”?
Віряни в давнину підходили до поклоніння Богові своєму з почуттям негідності в тому сенсі, що вони пам’ятали про свою нікчемність, саме так, як цар Веніямин описав у Книзі Мормона у 2 столітті до пришестя Христа :
“Я б хотів, щоб ви запам’ятали, і завжди зберігали у пам’яті велич Бога, і вашу власну мізерність, і Його великодушність і довготерпіння щодо вас, недостойних створінь, і упокорилися аж до глибин покірності, призиваючи ім’я Господа щоденно…” (Мосія 4:11).
Люди повинні покірливо звертатися до Бога з “відчуттям своєї нікчемності і свого негідного і пропащого стану” (Мосія 4:5). З іншого боку, святий Бог хотів, щоб Його народ ставав кращим і працював над тим, щоб бути як Він. В інструкції для Левитів підкреслено прописані прагнення істинних вірян: “будьте святі, бо святий Я” (Левит 11:44); “Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш” (Левит 19:2); “І будьте для Мене святі, бо святий Я, Господь” (Левит 20:26).
Як ви написали, люди “наближались до Його храму з покірністю, оскільки сподівалися, що їхні гріхи будуть покриті”. Слово “спокута” на івриті це kippur (як Йом Кіпур, день Спокути). Одне із значень цього єврейського дієслова – “покривати”. Бог спокутує, або покриває, безліч гріхів тих, хто старанно шукають Його.
Але віряни потребують покаяння у своїх гріхах і очищення себе перед Богом (на івриті lashuv – покаятися, повернутися [до Бога]), як Ісая вчив: “Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх” (Ісая 1:16).
Ісая також писав: “зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить” (Ісая 2:3). І він записав кілька питань для древньої храмової перепустки: “Хто зійде на гору Господню [har habayit, гора дому (Господнього)]? У кого чисті руки та щиреє серце” (Псалми 24:3-4).
У той час були умови гідності або якості, покладені на тих, хто з’явиться перед Богом в Його святилищі. Навіть старі закони Аврама і Мойсея обумовлюють деяку підготовку і гідність, щоб стояти в Його святому місці:
“І сказав Яків до дому свого… очистьтеся, і змініть свою одіж. І встаньмо, і підім до Бет-Елу [Дім Бога]” (Буття 35:23).
Від Аарону та його синів вимагалося, щоб вони очистились омиттям водою та помазанням оливою (Вихід 29:4,7)
“І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою. І зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, і він буде священнослужити Мені. І приведеш синів його, і позодягаєш їх у хітони” (Вихід 40:12-14).
Як від священиків вимагалося готуватися духовно, очиститися і бути придатними до служіння, так само і від усіх чоловіків Ізраїлю:
“Три рази в році вся чоловіча стать буде з’являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере… і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні” (Повторення закону 16:16, курсив додано); іншими словами, від усіх чоловіків Ізраїлю очікувалося, що вони будуть духовно підготовлені, щоб брати участь у святих таїнствах.
“Вийдіть ізвідти [від мирського], нечистого не доторкайтеся, … очистьтеся ви, що носите посуд Господній!” (Ісая 52:11).
“І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви … і хто встоїть, коли Він з’явиться? … Він очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” (Малахія 3:1-3).
Один мій друг додав: “Гідність для нас це процес – процес усвідомлення, покаяння, зречення гріха і обіцянки бути краще щодня. Для нас храм – це фінальний крок після того, як ми показали нашому Небесному Батькові своє бажання каятися, прагнути бути більш гідними і підготованими, символічно віддаляти себе від світу, ставати незаплямованими у буквальному і фігуральному сенсі від гріхів цього світу і бути в місці та стані поклоніння і роздумів, і символічно покласти усе це на вівтар Бога”.
Питання 4. Священикам, що виконували обов’язки в Єрусалимському храмі, треба було бути з коліна Левія. Це було заповідано в Числах 3:6-10. Чому мормонська церква ігнорує цю заповідь і дозволяє своїм “гідним храму” членам Церкви, у яких немає такого родоводу, служити в храмі?
Це правда, у давнину тільки одне коліно виконувало функції священства в єдиному храмі для усіх 12 колін. Це був порядок Бога для того місця й часу. Святі останніх днів вірять, що Господь Ісус Христос організував Свою Церкву на землі і забезпечив новий порядок керівництва священства, включаючи єврейських апостолів, пророків, священиків та інших служителів, оскільки усі ми іновірці, які можуть бути прийняті в завітний народ, стати керівниками і носіями священства.
В наші дні Бог відновив свою Церкву і організацію священства, щоб поширити її по всьому світові, охопити усі народи. Святі останніх днів, отже, не “ігнорують” давні звичаї і порядки, але визнають, що і Сам Бог, і Його божественно керована організація священства не позбавлені розвитку, інакше Він не зміг би охопити Своєю турботою таке широке коло потреб Його дітей.
По суті, замість того, щоб отримувати таку “підготовку до служіння” в теологічних семінаріях, університетах, єшивах та інших подібних закладах, які в наші дні є у багатьох християн та іудеїв, Святі останніх днів вірять, що людина має бути “покликана Богом, як і Аарон” (До Євреїв 5:4).
Ті, хто служать у святих храмах в наші дні, покликані Богом через висвячення та покладання рук тими, хто має владу від Бога, як Мойсей робив з Аароном.
Питання 5. Церемонія шлюбу ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі, тож чому це звичайна практика для храмів СОД?
Ми не знаємо, чи проводилася церемонія шлюбу в Єрусалимському храмі в старі часи. Наші знання про найсвятіші таїнства священства дуже обмежені – швидше за все, тому що тоді, як і зараз, були речі занадто священні, щоб оприлюднювати їх перед світом. Церемонія шлюбу це найбільш суттєва частина таїнств піднесення в сучасних храмах, тому що Бог заповідав так цьому бути. (см УЗ 131:1-2 та 132:19).
Питання 6. Чому хрищення за померлих є звичайною справою в мормонських храмах, хоча подібна практика ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі?
Не лише хрищення за померлих не проводилися, але взагалі ніяких таїнств за померлих не здійснювалося в храмі Єрусалиму, тому що Єгова/Ісус не організував цю роботу (рятівні таїнства за померлих), доки Він не відвідав духовний світ у проміжок між своєю смертю і воскресінням (див. 1 Петра 3:18-19 і УЗ 138, особливо вірш 58). Хрищення за померлих вперше згадуються в Новому Завіті тільки після Христова Воскресіння (див. 1 Кор. 15:29). Швидше за все, ці таїнства не проводилися в Єрусалимському храмі, тому що храмові функції контролювалися Садукеями, а у них не було знань про такі таїнства, та вони і не дали б християнам вільного доступу у внутрішні кімнати храму, щоб вони мали змогу їх виконувати.
Питання 7. Чому мормонські сім’ї “запечатуються” на час і на вічність в храмах СОД, хоча в Єрусалимському храмі не було таких таїнств?
Сім’ї Святих останніх днів можуть бути запечатані на якийсь час (мається на увазі це життя) і на всю вічність у святих Храмах Божих. Знов-таки, немає ніяких доказів того, що вищі таїнства проводилися в тисячолітній період, коли був уповноважений храм на Єрусалимській храмовій горі – хоча можливо, що іноді істинні пророки, що мали ключі Мелхиседекова священства для представлення таїнств піднесення, могли їх робити, для живих, в тих священних межах (у нас немає записів про це).
Стаття була написана англійською мовою Д. Келлі Огденом та опублікована на сайті ldsmag.com . Переклад Тамари Мартиненко.
Ви також можете подивитись відео про храми Церкви СОД:
Позаштатний працівник
Latest posts by Позаштатний працівник (see all)
- Священство: що це таке і як воно працює - 25 Квітня, 2024
- Чи існують сучасні пророки, як у Біблії? - 25 Березня, 2024
- Що таке храми членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і що ми там робимо? - 29 Лютого, 2024