У 1896 році пастор Чарльз М. Шелдон опублікував роман «Його слідами», який перевернув християнське мислення завдяки простому, але глибокому запитанню: «Що зробив би Ісус?»
Історія починається з того, як бездомний чоловік перериває недільне зібрання, аби звинуватити християнську громаду в байдужості до страждань найбільш потребуючих. Через кілька днів він помирає в домі пастора. Глибоко зворушений цим випадком, преподобний Генрі Максвелл кидає виклик своїй громаді: не ухвалювати жодного рішення, не поставивши собі це запитання.
Роман, який розійшовся накладом понад 50 мільйонів примірників, показує, як це просте питання докорінно змінює життя тих, хто сприймає його всерйоз.
Хоча книгу написано в XIX столітті, питання залишається таким же актуальним і викликом для віруючих. Багато християн прагнуть жити як Ісус, але не завжди легко зрозуміти, що саме Він зробив би в конкретній ситуації. У Євангеліях іноді Він зцілював, іноді навчав; часом прощав з ніжністю, а часом — суворо докоряв.
Це ставить перед нами ще глибше питання: якщо ми не маємо сили та всезнання Христа, як ми можемо насправді наслідувати Його приклад у повсякденному житті?
З часом з’явилися різні тлумачення та способи практичного застосування слів із Матвія 7:12: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб люди вам чинили, те чиніть їм і ви».
Це знане як «Золоте правило», і його можна проживати на щонайменше трьох рівнях — кожен глибший і перетворює людину більше, ніж попередній.
Перший рівень: Базова доброта
Це найочевидніший рівень, але, на жаль, найчастіше ігнорується: бути добрим до інших. Цей принцип мав би бути фундаментом будь-якої християнської спільноти. Але це не завжди так. Достатньо лише подивитись, як люди поводяться з працівниками служби підтримки, підлітками в закладах харчування чи державними службовцями.
Доброта не повинна бути винятком або вимагати окремих нагадувань. Вона має бути частиною повсякденності.
Дотримання правил дорожнього руху, терпіння в черзі, ввічлива відповідь — усе це, хоч і дрібниці, відображають християнський дух. У своїй суті, цей рівень — це визнання гідності кожної людини, незалежно від обставин чи ситуації.
Другий рівень: Персоналізована емпатія
Наступний рівень іде далі: не просто ставитись до інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе, а так, як вони самі хотіли б.
Це потребує емпатії, уважності та іноді — відмови від власних вподобань.
Простий приклад — подарунки. Дарувати людині свою улюблену цукерку — це не те саме, що з’ясувати, яка цукерка подобається їй. Те ж саме стосується стосунків у шлюбі, дружбі, служінні.
Знання звичок, уподобань та чутливостей іншої людини може перетворити добрий вчинок на справжній прояв любові.
Це також видно у церковному служінні. Замість організації стандартного заходу, ті, хто приділяє час, щоб дізнатись про винуватця свята — його улюблений колір, інтереси, стиль — здатні перетворити подію на незабутній, значущий досвід. Служити з наміром — це мова справжнього кохання.
Третій рівень: Ведення Святим Духом
Найвищий рівень — діяти за натхненням Святого Духа. Цей рівень виходить за межі доброти чи емпатії. Це духовна чутливість. Це реакція не лише на логіку чи емоції, а на особисте одкровення.
Писання наповнені прикладами, коли Дух вів людей говорити, діяти, допомагати чи просто бути поруч у потрібний момент. І в наш час це відбувається.
Є чимало історій про людей, які раптово відчувають спонукання піти кудись, подзвонити комусь, змінити маршрут — і потім дізнаються, що саме в цей момент їх дія стала відповіддю на чиюсь молитву або потребу.
Такі речі не можна спланувати чи змусити статися. Вони відбуваються там, де є готовність слухати та щире бажання чинити волю Господа. І тоді навіть найменші деталі дивовижно складаються в одне ціле.
Хоча не завжди легко точно знати, що зробив би Ісус, ми можемо наблизитися до Його прикладу.
Ключ — жити усвідомлено.
Спершу — плекати постійну доброту.
Потім — вчитись бачити в інших унікальних людей з власними потребами.
І, врешті, — дозволити Святому Духу керувати нашими думками, почуттями та вчинками.
Ісус не діяв із зручності чи звички. Кожне Його слово, крок, навіть мовчання — мали ціль. Ті, хто хоче слідувати за Ним, можуть почати з простого — але не зупинятись на мінімумі. Євангелія — це не список справ, а постійне перетворення.
І все починається з одного питання: Що зробив би Ісус?
Джерело: Meridian Magazine