Зображена сім'я мормонів, які розповідають про свою віру

Цей нарис про сім’ю та віру є третім з п’яти частин серії про значення релігії

“Релігійні громади створюють священу завісу значущості над важливішими сферами сімейного життя: народженням, вихованням дітей і шлюбом” – У. Бредфорд Вілкокс [1]

Через прогрес і можливості сучасного світу, він не може бачити далі свого носу. Кожна епоха має боротися проти своїх сліпих плям. У Стародавньому Римі, наприклад, вважалось, що тривалість впливу людини не перевищує 100 років. В межах цього діапазону індивідум може пам’ятати два минулі покоління і піклуватися про два майбутні покоління. Потім, відповідно до звичного ходу речей, цей вплив припиняється, і нове століття, з новими людьми і новими турботами, прийде йому на зміну. [2] Але довготривалим суспільствам потрібне більш широке бачення.

Як пов’язані сім’я і віра

Привабливість сучасності велика, як і потяг до минулого і майбутнього. Сім’я та віра – два великі мости, які простягаються за межі цієї миті –простягаються далеко за межі 100 років в обох напрямках, і розширюють мету і сенс нашого життя.

Ніхто з нас не народжується просто фізичною особою. Ми приходимо в цей світ з мережею стосунків, зв’язків і зобов’язань, які існували до цього. Ці сімейні відносини формують наш світогляд, прищеплюють цінності і формують нашу ідентичність. Але будь які сім’ї процвітають, коли вони приєднуються до співтовариства віруючих. Переваги розповсюджуються в обидва боки – церква зміцненює сім’ї, а сім’ї зміцнюють церкву. Працюючи разом, сім’я та віра зміцнюють норми правильного і неправильного, навчають нас любити ближніх і забезпечують фундамент, який допомагає дітям і батькам орієнтуватися в життєвих випробуваннях. Іншими словами, сім’я та віра допомагають нам не почуватися самотніми. Вони розширюють коло нашої відповідальності за межі нас самих і допомагають нам перетворити незнайомців в друзів. Потім сім’ї передають цей духовний і соціальний капітал крізь покоління.

Як діти можуть допомогти зміцнити віру

 Підсумовуючи широкі дослідження в галузі соціальних наук, автор Мері Еберштадт показує, наскільки тісно ці сили взаємопов’язані. “Сім’я і віра невидима подвійна спіраль суспільства”, пише вона, “дві спіралі, пов’язані одна з одною, можуть ефективно підтримувати своє існування, але їхня сила і імпульс залежать одне від одного”. [3]

Це партнерство можна побачити в церкві в неділю. Еберштадт вказує на спільну соціологічну думку, що участь в таких сімейних ритуалах, як “бути одруженим і мати дітей, пов’язана з більш високим рівнем відвідування  церкви та інших видів релігійної практики”.[4] Ще одним фактором є вплив, який мають діти на релігійне життя їхніх батьки. Соціолог У. Бредфорд Вілкокс висловився просто: “Діти приводять батьків до церкви”. [5] Це звичайна історія – діти ростуть в церкві, їдуть з дому, щоб навчатись у коледжі і відходять від віри, тільки щоб повернутися, коли вони одружаться і будуть мати дітей. Чим пояснюється це явище? Рішення, які ми приймаємо стосовно наших найглибших переконань і близьких стосунків, ніколи не бувають простими. Але Вілкокс додає важливе зауваження: “Поява дитини може пробудити незадіяні резерви любові, усвідомлення духовного і прагнення до кращого життя”. [6] Ці речі мають значення, тому що сім’я і релігія є одними із самих основних людських інститутів. Коли вони співіснують разом, вони з’єднують суспільство; коли окремо – суспільство слабшає.

Як взаємодія сім’ї та віри може зв’язати покоління

Священні взаємини між родиною і церквою, церквою і родиною, пов’язують нас з минулим, сьогоденням і майбутнім. Така нерозривність допомагає нам знайти своє місце в цьому величезному всесвіті. Ми дізнаємося, хто ми є. Поет Уенделл Беррі виразив цю  думку таким чином: “Шлюб двох закоханих з’єднує їх один з одним, з предками, з нащадками, з громадами, з Небом і Землею. Це фундаментальний зв’язок, на якому все тримається”.[7]

Долі сім’ї та віри будуть продовжувати відчувати злети і падіння, які вони відчували в різні періоди історії, але досвід показує, що вони будуть робити це пліч-о-пліч. У міру того, як один із членів цього тандему буде відчувати спади і підйоми, так само буде й інший. Хід історії не можливо передбачити; це питання вибору. І ці вибори мають тривалий вплив  – дійсно, занадто тривалий, щоб уміститися в період 100 років.

Ця стаття вперше була опублікована англійською мовою на MormonNewsrm.org. Переклад Людмили Шепелєвої.

[1] W. Bradford Wilcox, “As the Family Goes,” First Things, May 2007.

[2] See Remi Brague, “The Impossibility of Secular Society,” First Things, Oct. 2013.

[3] Mary Eberstadt, How the West Really Lost God, 2013, 22.

[4] Eberstadt, How the West Really Lost God, 93.

[5] Wilcox, “As the Family Goes.”

[6] Wilcox, “As the Family Goes.”

[7] Wendell Berry, Sex, Economy, Freedom, and Community, 1992.

The following two tabs change content below.

Mila

Люблю євангелію і Церкву Ісуса Христа Святих останніх днів. Хочу, щоб усі могли відчути щастя, яке приносить євангелія. / Люблю евангелие и Церковь Иисуса Христа Святых последних дней. Хочу, чтобы все могли испытать счастье, которое приносит евангелие.
Позначки: