Ця притча про мене, наречену 2020 року, а також про пластиковий виноград. Я перебувала в стані стресу. Під стресом я маю на увазі місяць перед весіллям: всі храми були закриті, моя сім’я не могла подорожувати (включаючи моїх батьків), і кількість присутніх обмежили до 10 осіб. Що й казати, мені здавалося, що все йде не так.

ІСТОРІЯ

Врешті-решт кількість присутніх на нашому весіллі була скорочена до свідків, нашого фотографа, єпископа і нас двох. Ми одружилися на задньому дворі церковної парковки, тому що не могли знайти місце для весілля. Незважаючи на те, що все це здавалося жахливим, я все ж хотіла, щоб цей день був особливим.

Кілька людей поцікавилися, чим вони можуть допомогти, а одна людина запропонувала подарувати нам квіти для нашої арки. Спочатку на арці не було прикрас, тож я прийняла квіти, тому що це було дуже мило з боку того, хто запропонував. Мене запитали, які квіти я хочу, і я вирішила, нехай все буде просто, тому попросила штучні білі троянди.

Квіти прибули об 11 годині вечора напередодні нашого весілля, і замість штучних білих троянд були штучні лілії, пухнасті ромашки і пластиковий виноград. Я не очікувала, що це на мене так подіє і просто почала плакати. Мій майбутній чоловік підійшов і розгубився від того, що я плачу.

Сидячи на землі, я намагалася прикріпити ці гігантські квіти до нашої арки, а вони не хотіли триматися. Я так старалася впоратися з цим завданням, але у мене нічого не виходило. (Людині, яка дала мені ці квіти: будь ласка, знайте, що вашої провини тут немає, я просто була тоді дуже вразливою. Думаю, що, коли я закінчила, вони виглядали чудово.)

Я просто повернулася до майбутнього чоловіка і сказала: «Я знаю, що повинна бути вдячною за все, що ми отримуємо, але чому це має бути декоративний пластиковий виноград?» Він обійняв мене, заспокоїв і сказав, що мені потрібно трохи відпочити. Зрештою, вранці ми одружилися.

А ЧИ ДІЙСНО СПРАВА У ПЛАСТИКОВОМУ ВИНОГРАДІ?

Невже ці сльози були через пластиковий виноград? Ні. Звичайно ж, це занадто дрібна причина, щоб через це плакати. Справжня причина, через яку я була засмучена, полягала в тому, що я відчувала себе самотньою. Ніхто з моєї родини не приїхав на моє весілля, я не могла запечататися в храмі без будь-якої провини з мого боку. Але я виливала весь свій гнів і печаль на цей пластиковий виноград.

Іноді в житті щось йде не так, і якась дурниця може довести нас до межі. В той момент я сиділа на землі та плакала через пластиковий виноград, але я все одно прикріпила його, і він виглядав не так вже й погано. Зараз, коли я думаю про це, я все ще трохи здригаюся, але це також викликає у мене й посмішку.

Урок 1

Перший урок такий: у кожного є свій пластиковий виноград. Якась дрібниця, яка доводить вас до межі, коли все так важко. Може здатися, що ви просто засмучені через дрібниці, але насправді ваші почуття пов’язані з істотними подіями.

Я думаю, ми всі маємо бути трохи більше схожими на мого чоловіка, яким він був зі мною в ту ніч. Терплячими і добрими. Коли ми бачимо когось в продуктовому магазині, засмученого тим, що він не зміг знайти конкретний продукт, давайте виявимо більше співчуття. У цієї людини, можливо, накопичилися й інші труднощі, просто ми цього не знаємо. Пакет з крендельками міг стати тією дрібницею, яка дала поштовх до прориву емоцій.

Співчуття, терпіння і охочий слухач – саме це було мені потрібно в той момент. Якби ми були терплячимидо оточуючих, то змогли б зробити світ добрішим і більш стерпним місцем для життя.

Урок 2

Другий урок, який я засвоїла, полягає в тому, що іноді потрібно просто бути вдячними за те, що нам дають. Навіть якщо це взагалі не схоже на те, що ми хотіли або очікували. Цей безглуздий пластиковий виноград допоміг мені усвідомити, як важливо відпустити все і зрозуміти, що не я контролюю ситуацію.

Зрештою, найважливіше все ж відбулося. Якимось чином цей пластиковий виноград показав мені загальну картину. Бог – той, хто все контролює. Мені, як людині, яка любить все контролювати, було важко це прийняти.

Загалом, плакати через свій пластиковий виноград – це нормально. Просто пам’ятайте, що ви не єдиний, кому потрібно поплакати. Давайте всі намагатимемося бути більш чуйними, коли бачимо, що хтось засмучується через те, що нам здається незначним.

Як ви останнім часом ділилися любов’ю і співчуттям? Розкажіть в коментарях.

Ця стаття була написана англійською мовою Зої Холіоук та опублікована на сайті thirdhour.org. Переклад Тамари Мартиненко.

The following two tabs change content below.

Позаштатний працівник

Ця публікація була написана/перекладена одним із позаштатних працівників сайту mormon.in.ua Якщо ви маєте зацікавленість надати матеріали (тексти, відео, графіка, та ін.), будь ласка, повідомте нам на пошту: [email protected]

Pin It on Pinterest