«Ти мені не потрібна!»
Якщо ви батьки, такі слова можуть завдати вам болю. Особливо тому що в більшості випадків це не є правдою. Мій чотирирічний син, який сказав мені ці слова, вклавши в них усю впевненість у своїй самостійності, яка у нього є, в дійсності потребує мене. Кожного дня. Але з кожним новим разом, коли він вчиться робити щось самостійно, він все менше залежить від мами, і з його милого, маленького ротика вириваються такі фрази як: «Я ЗНАААЮ», «Я це вмію» і моє найулюбленіше «Ти мені не потрібна».
Він вміє щось робити, це правда. З кожним днем він вчиться робити все більше речей. Але він вміє не все. І ця істина змушує мене більш серйозно задуматися про мої стосунки з Богом, якого я вважаю Батьком свого духу, своїм люблячим Батьком на Небесах, який так само турбується про мене (а може й більше), як і я турбуюся про свого сина. Як же часто я, як мій чотирирічний малий, покладаюся виключно на те, що я знаю, на те, чого я навчилася і що, як я думаю, можу зробити «самостійно»? Як часто я намагаюся робити все сама? Як часто я, по суті, кажу: «Ти мені не потрібен!», – коли вирішую не молитися Богові? Чесно кажучи, це проблема. Це було моєю Ахіллесовою п’ятою, з якою я намагалася впоратися все своє життя. Я зайнята. Я втомилася. Схоже, що в моєму житті все добре. Тому, навіщо молитися? Чому щоранку? Чому щовечора? Хіба це взагалі має значення?
Займаючись самоаналізом і вивчаючи це питання, я виявила три принципи, які стосуються молитви. Вони допомогли мені змінити моє уявлення про молитву, чому вона нам потрібна, і чому вона має таке важливе значення в сучасному світі.
У молитви є Мета
Нещодавно я сиділа на уроці зі зміцнення шлюбу, де вчитель підкреслив важливість ефективного спілкування в здорових стосунках. Якщо ми розуміємо, що ми – діти Бога, а Він – наш люблячий Батько, то, як у будь-яких сімейних стосунках, у молитви однозначно є мета.
Це засіб зв’язку, за допомогою якого ми можемо ділитися з нашим Небесним Батьком нашими злетами і падіннями. Ось так ми з Ним і розмовляємо. Так ми беремо участь в ефективному спілкуванні. Бог, звичайно, всезнаючий, але Він хоче почути про наше життя з нашої точки зору. Він хоче, щоб ми озвучили наші радощі, наші прикрощі, наші питання, наші занепокоєння, те, що тільки ми можемо висловити. Він хоче, щоб ми говорили з Ним – Він знає, що відчувають наші серця, і Він хоче, щоб ми дізналися, що відчуває Його серце.
Мені подобається ця думка з Біблійного довідника:
«Молитва – це дія, завдяки якій воля Батька і воля дитини приводяться у співвідношення одне з одним. Мета молитви – не змінити волю Бога, але гарантувати для себе і для інших благословення, які Бог вже готовий дати, але щоб отримати їх, ми маємо попросити про них».
Так, молитва – це канал, за допомогою якого Бог може чути наші бажання і дарувати нам обіцяні благословення. Але мені сподобалися слова, що молитва також полягає в тому, що наша воля об’єднується з волею Небесного Батька. Молитва – це спосіб, за допомогою якого ми можемо прийти до розуміння нашої мети в цьому житті і Божого плану для нас. За допомогою молитви, відповідей, які ми отримуємо, і нашої готовності діяти відповідно до них, ми змінюємося. Наші бажання змінюються. І з кожним днем наше розуміння, що ми стали трохи більш схожими на люблячого Батька, якого ми пізнали і полюбили під час постійних, змістовних молитов, зростає.
Молитва це Привілей
«Молитва є одним з найцінніших дарів Бога людині», – сказав Старійшина Дж. Девн Корніш у виступі, який називається «Привілей молитися». І він має рацію.
Молитва – це спосіб, за допомогою якого ми можемо відчувати Святий Дух. Молитва – це спосіб примусити світ замовкнути і налаштуватися на небеса. Молитва – це спосіб, за допомогою якого ми використовуємо владу діяти в ім’я Бога тут на землі. Молитва – це спосіб, за допомогою якого Божі чудеса відбуваються в нашому житті. Безсумнівно, молитва – це дар.
Молитва – це спосіб, за допомогою якого Божі чудеса відбуваються в нашому житті.
Якщо замислитись, Бог міг би й не давати нам все це. Він міг би залишити нас на самоті на цій землі, щоб ми розбиралися у всьому самостійно і кожен по-своєму. Але Він так не зробив. Через те, що Він любить нас, Він благословив нас даром молитися Йому, коли ми хочемо, і це привілей, який ми ніколи не повинні сприймати як належне.
Як розповідається в Біблії, Даниїла було кинуто до лев’ячої ями через те, що він був знайдений, «коли три пори на день він падав на коліна» і підносив молитви Богу незважаючи на те, що цар підписав указ, що забороняє це.
Він був готовий померти за привілей молитися.
У наші дні у всьому світі ми чуємо історії про віруючих, яких переслідують, кидають до в’язниці, навіть вбивають через їхні переконання.
Вони готові померти за привілей молитися.
Постати перед Божеством, в буквальному сенсі наблизитися до престолу Бога в молитві – це привілей, свобода, яка є не у кожного, і застосовуючи яку, ми всі зможемо цінувати і використовувати її частіше в своєму житті.
Молитва – це Сила
Ми кожного дня бачимо таке в соцмережах: пости на зразок «прохання про молитву», «помоліться за мого сина», «висловлюємо нашу любов і молимося за вас». Ми бачимо ці загальні заклики до молитви, що розносяться по Інтернету, кількість яких сягає мільйонів. Чому? Тому що ми віримо, що в молитві є сила.
Але просто слів недостатньо, щоб ця сила вкоренилася. Це вимагає роботи. Це вимагає застосування віри в дії.
«Ми не повинні вважати, що будь-яка молитва, незалежно від її щирості, буде дієвою, якщо ми лише промовимо її, – вчив старійшина Корніш. – Ми маємо не лише промовляти наші молитви, ми маємо також жити за ними. Господь набагато більше задоволений людиною, яка молиться, а потім працює, ніж людиною, яка лише молиться. Так само як і ліки, молитва спрацьовує лише в тому випадку, якщо ми використовуємо її згідно з інструкцією».
Так само як і ліки, молитва спрацьовує лише в тому випадку, якщо ми використовуємо її згідно з інструкцією
Бог у Своїй благодаті й милості хоче благословити нас усім, що в Нього є. Він хоче, щоб ми бачили чудеса у своєму житті. Він хоче, щоб ми встановили зв’язок з небесами. І це відбувається, коли ми позбавляємося від думок, що можемо зробити все самі, і починаємо більше покладатися на те, що Він робить для нас кожного дня.
Я згадую один випадок з моїм сином: після того, як він одного разу «проплив» без надувних нарукавників і за допомогою тітки, яка була поруч, він впевнений, що вміє плавати. Він пручається, коли я говорю, що потрібно надіти нарукавники. Він думає, що зможе проплисти басейн в довжину – і, більш того, – самостійно. Але він не зможе. Я знаю, що не зможе. У нього було недостатньо уроків і практики. Він все ще потребує тієї підтримки, яку забезпечують нарукавники.
Подібним чином молитва забезпечує небесну підтримку в нашому житті, щоб захистити нас від буремних вод життя, а також дає нам необхідну впевненість та здатність триматися на плаву, щоб плисти і по спокійних водах. Ми ніколи не знаємо, коли погода на морі зміниться. Ми не знаємо, коли ми опинимося в небезпеці, коли нам доведеться тягнутися за допомогою та хапати ротом повітря, і благати про небесну допомогу, щоб не потонути. І тому ми розмовляємо з Богом. Молитва як наші нарукавники. Завдяки їй Бог забезпечує нас необхідною підтримкою і силою, яку ми не завжди помічаємо, і спокоєм, який приходить від знання того, що у Бога є план для нас, і головне в ньому – наш особистий розвиток.
Молитва має мету. Молитва – це привілей. І молитва – це сила. Я бачила надто багато чудес у своєму житті, щоб заперечувати це. Як і мій син, я думаю, що можу робити щось самостійно, але я не можу робити все. Як і мій син, я потребую підтримки, щоб залишатися на поверхні, коли моє життя починає крутитися у божевільному ритмі, або коли настає абсолютний штиль, або суцільний хаос.
Що ж, в цьому світі, наповненому невідомістю, страхом і темрявою, щоденний зв’язок з небесами приносить надію, світло і любов. Принаймні для мене це так. І з цієї причини, коли я готуюся виконати мільйон справ з ранку, я починаю свій день з молитви. Тому що, Небесний Батько, «Ти мені потрібен». Завжди.
Ця стаття була написана англійською мовою Іринною Даніельсон та опублікована на сайті lds.org. Переклад Тамари Мартиненко.
Позаштатний працівник