П’ятидесятниця – це день, коли християни з усього світу згадують сходження на Апостолів Святого Духу. Про цю подію розповідається в другому розділі Діянь Святих Апостолів. За православним звичаєм цього дня також шанується Свята Трійця.

Сукупність священних завітів і таїнств в поєднанні з життєвим досвідом допомагають нам створити нове й чисте серце, таке, з яким «ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро». [і] Тоді нам залишається всього один важливий крок, щоб повернутися в присутність Господа – повністю взяти на себе ім’я Ісуса Христа.

Хоча я завжди люблю розповідати історію свого навернення, я подумала, що сьогодні я хотіла б зробити щось трохи інше і розказати про деякі дивні речі, які люди чули про нас, і чому ці речі більше не повинні перешкоджати вам думати, що ми класні. =)

Для чого потрібно читати Писання? Головна мета Писань – свідчити про Ісуса Христа, допомагаючи нам прийти до Нього і отримати вічне життя. Здається, одне з найкращих пояснень, для чого потрібно читати Писання, дав Апостол Павло в 2 Посланні до Тимофія: «Усе Писання...

“Чому ми почуваємося неповноцінними, коли хтось отримує благословення?”
Одного разу я чув це питання від мормонського апостола Джеффрі Холланда під час того, як він пояснював притчу про виноградарів (від Матвія 20:1-16). Він назвав це «фундаментальним питанням…

Бог говорить, але людство не слухає, і тому світ продовжує існувати так, наче Він не говорить. Або, як президент Ромні висловився, “причина скрутного становища, в якому ми знаходимося сьогодні, не у відсутності адекватного керівництва, а скоріше у відсутності готовності слухати.”

Одного разу я почувалася дуже перевантаженою. У мене був настільки величезний стрес, що я не могла нормально спати і не ставилась до своєї сім’ї з належною добротою, на яку вони заслуговували. Я дуже сильно відчула, що мені потрібно помолитися і попросити мого Небесного Батька про допомогу.

У той час як молитва має різні форми для різних людей, мормони вірять, що молитва в своїй основі – це розмова між вами та Небесним Батьком. Але – як і у будь-якій іншій розмові – часом буває важко зрозуміти чи ви просуваєтесь куди-небудь, коли ви не можете бачити особу з якою розмовляєте.

4:30 ранку, а мій двомісячний син знов прокинувся – четвертий раз за ніч. «Боже, будь ласка, допоможи йому знов заснути», – тихо благала я в розумі. Ні. Він усе ще не спить. Я беру його на руки, годую його та кладу назад. «Боже, будь ласка, допоможи йому заснути!» Ні. Він спить неміцно і прокидається через годину.
А тепер повторіть цю сцену ще протягом двох місяців.

Насправді, кожного разу, коли Богу дійсно не все одно, як ми щось робимо – Він дає план. І якщо перефразувати педіатра моєї дочки, можна сказати так: “Коли Бог – найбільший з усіх експертів – щось говорить, саме так ми маємо зробити”.